Міжнародно-правові механізми охорони авторських прав: інтеграція України у глобальний правовий простір
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
1 червня 2026 р.
Автор(и) :
Аблаєв, Бекір Абкерімович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Аблаєв, Б. А. (2026). Міжнародно-правові механізми охорони авторських прав: інтеграція України у глобальний правовий простір [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35701
[ДСТУ] Аблаєв Б. А. Міжнародно-правові механізми охорони авторських прав: інтеграція України у глобальний правовий простір : дис. … доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 198 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35701
Аблаєв Б. А. Міжнародно-правові механізми охорони авторських прав: інтеграція України у глобальний правовий простір. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – «Право». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Дисертація є комплексним науковим дослідженням, присвяченим аналізу міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав та процесам інтеграції України у глобальний правовий простір у сфері авторського права в умовах цифрової трансформації. У роботі досліджено еволюцію міжнародно-правового регулювання авторського права, визначено його сучасні тенденції та перспективи розвитку з урахуванням глобалізаційних процесів і цифровізації суспільних відносин.
У межах дослідження здійснено ґрунтовний теоретико-правовий аналіз категорій «охорона авторського права» та «захист авторського права», обґрунтовано їх розмежування як самостійних, але взаємопов’язаних правових феноменів. Встановлено, що охорона авторського права має превентивний і системний характер та реалізується через закріплення міжнародно-правових принципів, стандартів і гарантій, тоді як захист спрямований на відновлення порушених прав та реалізується через національні та міжнародні юрисдикційні механізми. Доведено, що саме принципи охорони авторського права (національного режиму, автоматичності охорони, незалежності охорони, мінімальних стандартів, територіальності та балансу інтересів) формують концептуальну основу міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав.
У дисертації здійснено періодизацію генези становлення міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав — від перших авторсько-правових привілеїв і ранніх форм правової охорони в Європі до формування сучасної договірної системи міжнародного авторського права. Особливу увагу приділено аналізу Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, договорів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WCT, WPPT), положень Угоди ТРІПС, а також новітніх цифрових ініціатив, зокрема механізмів реагування на порушення авторських прав у цифровому середовищі (WIPO ALERT тощо).
Встановлено, що ключову роль у формуванні та розвитку міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав відіграють Всесвітня організація інтелектуальної власності, яка адмініструє основні міжнародні договори у сфері авторського права та забезпечує нормотворчу і координаційну діяльність, Світова організація торгівлі, яка здійснює контроль за дотриманням авторсько-правових стандартів у межах торговельних відносин, а також Європейський Союз, правопорядок якого формує регіональну модель охорони авторських прав із високим рівнем гармонізації та наднаціонального регулювання.
Проаналізовано практику застосування міжнародно-правових норм у сфері авторського права в національних правопорядках США, Франції, Федеративної Республіки Німеччина, Польщі, Італії та України. Виявлено відмінності у підходах держав до імплементації міжнародних договорів – шляхом їх прямої дії або через прийняття внутрішніх нормативно-правових актів. Окрему увагу приділено судовій практиці та ролі національних судів у забезпеченні ефективної охорони авторських прав відповідно до міжнародних стандартів.
В роботі здійснено системний аналіз імплементації міжнародно-правових стандартів охорони авторських прав до законодавства України, зокрема через дослідження положень старого Закону України «Про авторське право і суміжні права», нового Закону України «Про авторське право і суміжні права», Цивільного кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів. Доведено, що загальновизнані міжнародні принципи авторського права були імплементовані в національне законодавство України на ранніх етапах його формування, що створило належне підґрунтя для подальшої євроінтеграції у сфері авторського права.
Дисертантом проаналізовано міжнародно-правові зобов’язання України, що випливають із ратифікованих нею міжнародних договорів у сфері охорони авторських прав, зокрема Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності з авторського права (WCT), а також Угоди ТРІПС та інших міжнародно-правових актів. На підставі системного аналізу встановлено, що положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» та Цивільного кодексу України значною мірою відображають базові принципи та стандарти Бернської конвенції й інших міжнародних договорів у сфері авторського права, зокрема принцип національного режиму, автоматичності охорони, незалежності охорони та мінімальних стандартів правової охорони.
Водночас доведено, що процес гармонізації національного законодавства України з міжнародно-правовими та європейськими стандартами у сфері авторського права триває й досі та має динамічний характер. Особливо це проявляється у сфері правового регулювання авторських прав у цифровому середовищі. Зокрема, в Україні поступово врегульовуються питання відповідальності інтернет-провайдерів та інших посередників інформаційного суспільства, а також використання гіперпосилань, що відповідає підходам, закріпленим у Директиві ЄС 2019/790 про авторське право і суміжні права на єдиному цифровому ринку.
У дисертації вперше введено в науковий обіг авторську систематизацію міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав. Запропоновано класифікацію таких механізмів, яка ґрунтується на їх правовій природі та функціональному призначенні і включає дві взаємопов’язані групи: договірно-правові (нормативно-правові) та інституційні (практичні) механізми охорони авторських прав. До договірно-правових механізмів віднесено універсальні міжнародні договори у сфері авторського права, зокрема Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів 1886 року, а також міжнародні торговельно-правові угоди, включаючи Угоду ТРІПС 1994 року, які встановлюють обов’язкові мінімальні стандарти охорони авторських прав. Інституційні механізми охоплюють діяльність міжнародних та наднаціональних організацій і органів, зокрема Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Світової організації торгівлі, інституцій Європейського Союзу, а також судових та квазісудових органів, які забезпечують практичну реалізацію, тлумачення та контроль за дотриманням міжнародно-правових стандартів охорони авторських прав.
Наукова новизна дисертації полягає у комплексному осмисленні міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав як цілісної системи норм, інституцій та процедур, а також у формулюванні теоретичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання охорони авторських прав в Україні в контексті її інтеграції у глобальний правовий простір.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання у нормотворчій діяльності, правозастосовній практиці, судовій діяльності, а також у навчальному процесі при викладанні дисциплін з міжнародного та авторського права.
Ключові слова: авторське право, охорона авторських прав, інтелектуальна власність, міжнародно-правові механізми, Всесвітня організація інтелектуальної власності, гармонізація законодавства, Бернська конвенція, право Європейського Союзу, цифрове середовище, інтеграція України у глобальний правовий простір.
Дисертація є комплексним науковим дослідженням, присвяченим аналізу міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав та процесам інтеграції України у глобальний правовий простір у сфері авторського права в умовах цифрової трансформації. У роботі досліджено еволюцію міжнародно-правового регулювання авторського права, визначено його сучасні тенденції та перспективи розвитку з урахуванням глобалізаційних процесів і цифровізації суспільних відносин.
У межах дослідження здійснено ґрунтовний теоретико-правовий аналіз категорій «охорона авторського права» та «захист авторського права», обґрунтовано їх розмежування як самостійних, але взаємопов’язаних правових феноменів. Встановлено, що охорона авторського права має превентивний і системний характер та реалізується через закріплення міжнародно-правових принципів, стандартів і гарантій, тоді як захист спрямований на відновлення порушених прав та реалізується через національні та міжнародні юрисдикційні механізми. Доведено, що саме принципи охорони авторського права (національного режиму, автоматичності охорони, незалежності охорони, мінімальних стандартів, територіальності та балансу інтересів) формують концептуальну основу міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав.
У дисертації здійснено періодизацію генези становлення міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав — від перших авторсько-правових привілеїв і ранніх форм правової охорони в Європі до формування сучасної договірної системи міжнародного авторського права. Особливу увагу приділено аналізу Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, договорів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WCT, WPPT), положень Угоди ТРІПС, а також новітніх цифрових ініціатив, зокрема механізмів реагування на порушення авторських прав у цифровому середовищі (WIPO ALERT тощо).
Встановлено, що ключову роль у формуванні та розвитку міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав відіграють Всесвітня організація інтелектуальної власності, яка адмініструє основні міжнародні договори у сфері авторського права та забезпечує нормотворчу і координаційну діяльність, Світова організація торгівлі, яка здійснює контроль за дотриманням авторсько-правових стандартів у межах торговельних відносин, а також Європейський Союз, правопорядок якого формує регіональну модель охорони авторських прав із високим рівнем гармонізації та наднаціонального регулювання.
Проаналізовано практику застосування міжнародно-правових норм у сфері авторського права в національних правопорядках США, Франції, Федеративної Республіки Німеччина, Польщі, Італії та України. Виявлено відмінності у підходах держав до імплементації міжнародних договорів – шляхом їх прямої дії або через прийняття внутрішніх нормативно-правових актів. Окрему увагу приділено судовій практиці та ролі національних судів у забезпеченні ефективної охорони авторських прав відповідно до міжнародних стандартів.
В роботі здійснено системний аналіз імплементації міжнародно-правових стандартів охорони авторських прав до законодавства України, зокрема через дослідження положень старого Закону України «Про авторське право і суміжні права», нового Закону України «Про авторське право і суміжні права», Цивільного кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів. Доведено, що загальновизнані міжнародні принципи авторського права були імплементовані в національне законодавство України на ранніх етапах його формування, що створило належне підґрунтя для подальшої євроінтеграції у сфері авторського права.
Дисертантом проаналізовано міжнародно-правові зобов’язання України, що випливають із ратифікованих нею міжнародних договорів у сфері охорони авторських прав, зокрема Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності з авторського права (WCT), а також Угоди ТРІПС та інших міжнародно-правових актів. На підставі системного аналізу встановлено, що положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» та Цивільного кодексу України значною мірою відображають базові принципи та стандарти Бернської конвенції й інших міжнародних договорів у сфері авторського права, зокрема принцип національного режиму, автоматичності охорони, незалежності охорони та мінімальних стандартів правової охорони.
Водночас доведено, що процес гармонізації національного законодавства України з міжнародно-правовими та європейськими стандартами у сфері авторського права триває й досі та має динамічний характер. Особливо це проявляється у сфері правового регулювання авторських прав у цифровому середовищі. Зокрема, в Україні поступово врегульовуються питання відповідальності інтернет-провайдерів та інших посередників інформаційного суспільства, а також використання гіперпосилань, що відповідає підходам, закріпленим у Директиві ЄС 2019/790 про авторське право і суміжні права на єдиному цифровому ринку.
У дисертації вперше введено в науковий обіг авторську систематизацію міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав. Запропоновано класифікацію таких механізмів, яка ґрунтується на їх правовій природі та функціональному призначенні і включає дві взаємопов’язані групи: договірно-правові (нормативно-правові) та інституційні (практичні) механізми охорони авторських прав. До договірно-правових механізмів віднесено універсальні міжнародні договори у сфері авторського права, зокрема Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів 1886 року, а також міжнародні торговельно-правові угоди, включаючи Угоду ТРІПС 1994 року, які встановлюють обов’язкові мінімальні стандарти охорони авторських прав. Інституційні механізми охоплюють діяльність міжнародних та наднаціональних організацій і органів, зокрема Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Світової організації торгівлі, інституцій Європейського Союзу, а також судових та квазісудових органів, які забезпечують практичну реалізацію, тлумачення та контроль за дотриманням міжнародно-правових стандартів охорони авторських прав.
Наукова новизна дисертації полягає у комплексному осмисленні міжнародно-правових механізмів охорони авторських прав як цілісної системи норм, інституцій та процедур, а також у формулюванні теоретичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання охорони авторських прав в Україні в контексті її інтеграції у глобальний правовий простір.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання у нормотворчій діяльності, правозастосовній практиці, судовій діяльності, а також у навчальному процесі при викладанні дисциплін з міжнародного та авторського права.
Ключові слова: авторське право, охорона авторських прав, інтелектуальна власність, міжнародно-правові механізми, Всесвітня організація інтелектуальної власності, гармонізація законодавства, Бернська конвенція, право Європейського Союзу, цифрове середовище, інтеграція України у глобальний правовий простір.
Галузі знань та спеціальності :
D8 Право
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.17 MB
Контрольна сума :
(MD5):9a84ea5dde7948299470587e991f033a
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International