Забезпечення слідчим суддею доказування під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2020
Автор(и) :
Сергєєва, Д.Б.
Циктіч, В.М.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
3
ISSN :
413-5372
Початкова сторінка :
43
Кінцева сторінка :
57
Цитування :
[APA 7] Сергєєва, Д., & Циктіч, В. (2020). Забезпечення слідчим суддею доказування під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів. Вісник кримінального судочинства, (3), 43–57. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2020.3-4/43-57
[ДСТУ] Сергєєва Д., Циктіч В. Забезпечення слідчим суддею доказування під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів. Вісник кримінального судочинства. 2020. № 3. С. 43—57. DOI: 10.17721/2413-5372.2020.3-4/43-57 (дата звернення: 25.07.2026).
Анотація. Судовий контроль є однією із ключових гарантій законності та обґрунтованості обмеження прав, свобод і законних інтересів особи у кримінальному провадженні, гарантованих Конституцією України. Здійснення судового контролю у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю. Ефективність здійснення перевірки слідчими суддями клопотань, скарг, заяв про проведення процесуальних дій, пов’язаних із обмеженням прав, свобод і законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, оцінки доказів, якими вони обґрунтовуються, а також справедливість, законність, вмотивованість і обґрунтованість постановлених слідчими суддями відповідних ухвал та правомірність обмеження прав, свобод і законних інтересів осіб у ході їх виконання безумовно залежить від належного забезпеченням слідчими суддями доказування у кримінальному провадженні, зокрема рід час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів.
Метою статті є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення слідчим суддею доказування у кримінальному провадженні під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів.
Визначено проблемні питання забезпечення слідчим суддею доказування під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів: відсутність законодавчої можливості у слідчого судді заслухати будь-якого свідка, потерпілого або витребувати речі чи документи під час розгляду клопотань; недотримання сторонами кримінального провадження вимог ч. 2 ст. 160 КПК України під час складання, подання та розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів; відсутність у слідчого судді повноваження щодо повернення клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів у випадку їх невідповідності вимогам, передбаченим ст. 160 КПК України; відсутність у КПК України норми щодо обов’язковості розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, у закритому судовому засіданні; невизначеність у КПК України строку, протягом якого слідчий суддя повинен розглянути клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.
Встановлено, що слідчий суддя, забезпечуючи доказування під час надання дозволу на застосування тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні, повинен визначити строк дії ухвали, впродовж якого можливо буде здійснити тимчасовий доступ до речей і документів; визначити конкретних осіб, які уповноважені будуть здійснювати тимчасовий доступ до речей і документів; обов’язково зазначити в ухвалі чіткий перелік речей і документів, відносно яких здійснюється зазначена процесуальна дія; перевірити та оцінити докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, які використовуються сторонами кримінального провадження для обґрунтування клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а також встановити інші обставини, на які посилається сторони кримінального провадження.
Зроблено висновок, що слідчий суддя, забезпечуючи доказування під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів, під час перевірки їх із точки зору законності та обґрунтованості повинен обов’язково встановити:
1) відповідність клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів вимогам, передбаченим 160 КПК України;
2) відомості, що містяться у речах і документах, можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні;
3) якщо неможливо іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів;
4) існує реальна загроза зміни або знищення речей і документів, що мають значення для кримінального процесуального доказування;
5) якщо вони не можуть бути отримані у результаті застосування інших засобів отримання доказів (витребування речей і документів, проведення СРД і НСРД);
6) докази, якими підтверджуються доводи клопотання сторін кримінального провадження.
Метою статті є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення слідчим суддею доказування у кримінальному провадженні під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів.
Визначено проблемні питання забезпечення слідчим суддею доказування під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів: відсутність законодавчої можливості у слідчого судді заслухати будь-якого свідка, потерпілого або витребувати речі чи документи під час розгляду клопотань; недотримання сторонами кримінального провадження вимог ч. 2 ст. 160 КПК України під час складання, подання та розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів; відсутність у слідчого судді повноваження щодо повернення клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів у випадку їх невідповідності вимогам, передбаченим ст. 160 КПК України; відсутність у КПК України норми щодо обов’язковості розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, у закритому судовому засіданні; невизначеність у КПК України строку, протягом якого слідчий суддя повинен розглянути клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.
Встановлено, що слідчий суддя, забезпечуючи доказування під час надання дозволу на застосування тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні, повинен визначити строк дії ухвали, впродовж якого можливо буде здійснити тимчасовий доступ до речей і документів; визначити конкретних осіб, які уповноважені будуть здійснювати тимчасовий доступ до речей і документів; обов’язково зазначити в ухвалі чіткий перелік речей і документів, відносно яких здійснюється зазначена процесуальна дія; перевірити та оцінити докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, які використовуються сторонами кримінального провадження для обґрунтування клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а також встановити інші обставини, на які посилається сторони кримінального провадження.
Зроблено висновок, що слідчий суддя, забезпечуючи доказування під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів, під час перевірки їх із точки зору законності та обґрунтованості повинен обов’язково встановити:
1) відповідність клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів вимогам, передбаченим 160 КПК України;
2) відомості, що містяться у речах і документах, можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні;
3) якщо неможливо іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів;
4) існує реальна загроза зміни або знищення речей і документів, що мають значення для кримінального процесуального доказування;
5) якщо вони не можуть бути отримані у результаті застосування інших засобів отримання доказів (витребування речей і документів, проведення СРД і НСРД);
6) докази, якими підтверджуються доводи клопотання сторін кримінального провадження.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
755.6 KB
Контрольна сума :
(MD5):ded038c046e039bfbcfc400a67b98482
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International