Український церковний простір у другій половині XVI ст.

Пшеничний, Т. (2017) Український церковний простір у другій половині XVI ст. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, (1(132)), 45–49. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2017.132.1.10

У статті піддається ґрунтовному аналізу феномен українського церковного простору у другій половині XVI ст. Автор намагається показати шляхи церковної кризи, яка спалахнула на українських землях у цей період внаслідок суспільно-політичних та соціокультурних чинників. Він намагається показати, що й міжнародний чинник поглиблював її. Політичні сили Речі Посполитої, разом зі своєю церквою, намагалася встановити повний контроль над духовною сферою життя українського населення. Рівно це ж намагався втілити у життя російський політикум разом з адміністрацією Російської православної церкви. Опинившись між двома політичними та мілітарними "машинами" духовенство і єпископат української церкви намагався вибудувати власну модель збереження своєї ідентичності. У 1596 р. вона вилилася в Берестейській унії, яка, з одного боку розколола українське суспільство на два полюси – уніатське та православне, а з іншого дала поштовх серйозному реформуванню українського церковного простору. Загалом, в публікації відзначається, що Берестейська унія, попри усі сподівання і надії в її організаторів, заклала початок глибокій ідеологічній конфронтації українського народу, яка породила і серйозну культурну та політичну кризу. Прибічники унії не отримали ані від Папи, ані від польського короля, жодного захист своїх прав і вольностей. Міжконфесійний конфлікт став важким для населення, дискусії навколо нього, маніпуляції ним лише розхитували відносну стабільність в українському суспільстві.