НАФТОГАЗОГЕНЕРАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МАЙКОПСЬКОЇ СЕРІЇ

Михайлов, В. (2018). HYDROCARBON POTENTIAL OF THE MAIKOP SERIES. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 1(80), 53–62. https://doi.org/10.17721/1728-2713.80.07

Дослідження майкопською серії південного обрамлення Східноєвропейської платформи виявили її різку неоднорідність щодо концентрації ОР та інших газових компонентів. Встановлено, що олігоцен-ранній міоцен – глобальна епоха вуглецевого накопичення. Формування високовуглецевих товщ цього рівня пов'язано з аноксидними умовами сірководневого зараження водних товщ. Як правило, для майкопських відкладів характерна висока ступінь бітумізації. Вважається, що нижньомайкопскі (олігоценові) відклади в Західночорноморському басейні знаходяться на градації МК4-АК1, в Туапсинському, Сорокинському і Гурійському прогинах – МК3 (головна зона нафтоутворення – ГЗН), верхньомайкопські (нижній міоцен) у східній частині Чорного моря – на градації МК1, а в прогинах Туапсинському, Сорокіна, на валу Шатського не досягнули ГЗН. На суші підвищений нафтоматеринський потенціал мають відклади нижнього майкопу (хадумська світа Північного Передкавказзя, породи Керченсько-Таманського і Західнокубанського прогинів), а на Керченському півострові і в Сочинсько-Адлерській депресії відклади майкопу розташовані на градації катагенезу ПК – початок МК1, тобто на стадії дозрівання, коли масова генерація рідких вуглеводнів ще не починалася. У Чорноморсько-Кримському регіоні майкопська серія представлена потужною товщею глин і аргілітів з прошарками алевролітів і пісковиків, збагачених органічною речовиною (від 0,69 до 10,23 %), Сорг (2,20–16,70 %). До неї приурочені численні родовища вуглеводнів. Однак ступінь термічного перетворення порід вкрай низька: ступінь відбивної здатності вітриніту практично повсюдно не перевищує 0,36–0,60 (протокатагенез), тільки в рідкісних випадках досягаючи 0,84–1,64. Таким чином, ОР майкопської серії, як правило, є незрілою, має відносно невеликі температури піролізу (418–423 °С), що свідчить про неглибоке занурення вмісних порід (до 1,5–2,0 км), тоді як ГЗН розміщується на глибинах 3–6 км. Таким чином, породи майкопської серії в інтервалі глибин до 2–3 тис. м, як правило, є термально незрілими і не можуть розглядатися як перспективний об'єкт для пошуків сланцевої нафти. У той же час на глибинах більше 2–3 тис. м ступінь термальної зрілості порід зростає і за умови збагачення органічною речовиною вони можуть розглядатися як перспективні об'єкти для пошуків сланцевої нафти.