ВПЛИВ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ТА ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ У ПОЄДНАННІ З ЙОДОДЕФІЦИТОМ НА ТИРЕОЇДНИЙ ГОМЕОСТАЗ І ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ЛІПІДНОГО СПЕКТРА ТА ВМІСТОМ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ БІОЕЛЕМЕНТІВ У КРОВІ ЩУРІВ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
14 жовтня 2025 р.
Автор(и) :
ГЛОЖИК, Ірина
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
101
Випуск :
2
ISSN :
1728-2748
Початкова сторінка :
29
Кінцева сторінка :
33
Цитування :
[APA 7] ГЛОЖИК, І. (2025). ВПЛИВ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ТА ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ У ПОЄДНАННІ З ЙОДОДЕФІЦИТОМ НА ТИРЕОЇДНИЙ ГОМЕОСТАЗ І ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ЛІПІДНОГО СПЕКТРА ТА ВМІСТОМ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ БІОЕЛЕМЕНТІВ У КРОВІ ЩУРІВ. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Biology, 101(2), 29–33. https://doi.org/10.17721/1728.2748.2025.101.29-33
[ДСТУ] ГЛОЖИК І. ВПЛИВ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ТА ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ У ПОЄДНАННІ З ЙОДОДЕФІЦИТОМ НА ТИРЕОЇДНИЙ ГОМЕОСТАЗ І ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ЛІПІДНОГО СПЕКТРА ТА ВМІСТОМ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ БІОЕЛЕМЕНТІВ У КРОВІ ЩУРІВ. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Biology. 2025. Т. 101, № 2. С. 29—33. DOI: 10.17721/1728.2748.2025.101.29-33 (дата звернення: 25.07.2026).
Вступ. Інсулінорезистентність — це нездатність екзогенного чи ендогенного інсуліну контролювати рівень глюкози, порушення біологічної відповіді на дію інсуліну у тканинах-мішенях, особливо в печінці, м’язах і жировій тканині. Йододефіцитні стани є одними з багатьох чинників розвитку інсулінорезистентності, разом з тим патогенез гіпотиреозу ґрунтується на розвиткові інсулінорезистентності, та деякі ендокринні захворювання мають інсулінорезистентність як клінічний прояв. Через суперечливість результатів, зростає необхідність досліджень, присвячених взаємозв’язку між інсулінорезистентністю та метаболічними особливостями організму.
Методи. Дослідження проведено на 45 білих нелінійних щурах масою 120–180 г, поділені на три групи: інтактні тварини (контрольна група, n = 15), тварини з інсулінорезистентністю (1-а дослідна група, n=15), тварини з інсулінорезистентністю у поєднанні з йододефіцитом (2-га дослідна група). Ліпідний спектр сироватки крові оцінювали за вмістом загального холестеролу (ХС), ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), триацилгліцеридів (ТАГ) і обчислювали коефіцієнт атерогенності (КА). В еритроцитарній масі щурів визначали вміст Цинку, Магнію, Міді та Заліза. Для оцінки тиреоїдного статусу тварин визначали вміст вільних трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4), тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові з наступним обчисленням індексів Т3/Т4 та ТТГ/Т4.
Результати. У тварин дослідних груп виявили збільшення вмісту загального холестеролу, триацилгліцеролів, зниження вмісту ЛПВЩ та збільшення ЛПНЩ. Щодо мінеральних елементів, то у еритроцитарній масі тварин дослідних груп виявлено зниження вмісту Магнію, Цинку та Заліза. Найбільші відмінності між дослідними групами і контролем стосуються вмісту Магнію та Цинку. Вміст Міді у еритроцитарній масі тварин дослідних груп є дещо вищим порівняно до контролю. У тварин дослідних груп виявили зниження рівня Т3 таТ4 і збільшення вмісту ТТГ. У тварин другої дослідної групи, які отримували високовуглеводну дієту на тлі йододефіциту, виявили більш суттєві зміни тиреоїдного статусу порівняно до контролю.
Висновки. Поглибленого вивчення потребують деякі питання, зокрема, взаємозв’язок інсулінорезистентності та гіпотиреозу, а також дослідження структурно-функціональних особливостей гепатоцитів за умов поєднання гіпотиреозу та інсулінорезистентності.
Методи. Дослідження проведено на 45 білих нелінійних щурах масою 120–180 г, поділені на три групи: інтактні тварини (контрольна група, n = 15), тварини з інсулінорезистентністю (1-а дослідна група, n=15), тварини з інсулінорезистентністю у поєднанні з йододефіцитом (2-га дослідна група). Ліпідний спектр сироватки крові оцінювали за вмістом загального холестеролу (ХС), ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), триацилгліцеридів (ТАГ) і обчислювали коефіцієнт атерогенності (КА). В еритроцитарній масі щурів визначали вміст Цинку, Магнію, Міді та Заліза. Для оцінки тиреоїдного статусу тварин визначали вміст вільних трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4), тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові з наступним обчисленням індексів Т3/Т4 та ТТГ/Т4.
Результати. У тварин дослідних груп виявили збільшення вмісту загального холестеролу, триацилгліцеролів, зниження вмісту ЛПВЩ та збільшення ЛПНЩ. Щодо мінеральних елементів, то у еритроцитарній масі тварин дослідних груп виявлено зниження вмісту Магнію, Цинку та Заліза. Найбільші відмінності між дослідними групами і контролем стосуються вмісту Магнію та Цинку. Вміст Міді у еритроцитарній масі тварин дослідних груп є дещо вищим порівняно до контролю. У тварин дослідних груп виявили зниження рівня Т3 таТ4 і збільшення вмісту ТТГ. У тварин другої дослідної групи, які отримували високовуглеводну дієту на тлі йододефіциту, виявили більш суттєві зміни тиреоїдного статусу порівняно до контролю.
Висновки. Поглибленого вивчення потребують деякі питання, зокрема, взаємозв’язок інсулінорезистентності та гіпотиреозу, а також дослідження структурно-функціональних особливостей гепатоцитів за умов поєднання гіпотиреозу та інсулінорезистентності.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
264.13 KB
Контрольна сума :
(MD5):3b25f05cac7ba9f56bc042e4fe96fa20
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International