"Неолітична революція" в біблійному описі: спроба географічної і хронологічної ідентифікації

Rubel, V. (2018) "Неолітична революція" в біблійному описі: спроба географічної і хронологічної ідентифікації. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, 1(136)(1(136)), 63–66. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2018.136.1.13

Вважається, що зафіксована у Біблії історія про райський сад, життя в ньому перших людей, а потім про їхнє гріхопадіння та вигнання з Едему є сферою релігійно-міфологічної, а не історичної складової Святого Письма. Текстологічний аналіз другої глави "Книги Буття" надає підстави стверджувати, що біблійний Едем є реальним географічним об'єктом, межі якого відповідають теренам нинішньої Тебризької долини. Опис райського саду, у якому створений Богом Адам не відав смерті та щедро харчувався, не докладаючи до цього додаткових зусиль, є своєрідним спогадом людства про добу ранньопервісного донеолітичного буття. "Вигнання з раю" – це етап в історії, коли "безтурботне" буття перших людей завершилося, оскільки при їхньому розмноженні "пасивних" природних ресурсів перестало вистачати для виживання. Це змусило людей розселятися за межі початкового ареалу свого буття. Другим наслідком "вигнання з раю" стало накладене на Адама прокляття, що відтепер їжу він здобуватиме "обробляючи землю в поті чола свого". У термінології сучасної науки – це "неолітична революція", тобто перехід від привласнювальних до відтворюючих способів добування їжі, коли людина змушена була опановувати мистецтво обробки землі для вирощування харчів. Метод зворотного хронологічного розрахунку за поколіннями біблійних патріархів дає підстави датувати цей історичний перелом першою половиною – серединою III тис. до н. е. Третім наслідком "вигнання з раю" проголошена втрата людиною свого безсмертя. Поява продуктивних форм господарювання, коли людина почала орати землю, копати канали, будувати греблі і дамби, ходити за одомашненою худобою і тим "здобувати хліб свій насущний", активізувала розвиток протонаукових знань, наслідком чого стало усвідомлення людиною кінцевості свого персонального фізичного існування. У Біблії цей факт переосмилений як втрата людиною своєї "вічності".