Релігійна безпека України в умовах післявоєнного часу

Проєкт спрямований на комплексне дослідження, розробку нових та вдосконалення існуючих методів та інструментів протидії загрозам релігійної безпеки України у сфері соціальної комунікації, практичну методику застосування стратегічних наративів релігійної безпеки як системи засобів захисту, збереження складових релігійно-духовного простору в післявоєнний час від зовнішніх та внутрішніх загроз. Розкриваються запобіжники (україноцентризм, релігійна свобода, відкритість тощо) недопущення зловживання релігією, вивчення та оцінка їх можливостей з точки зору попередження, подолання конфліктів, захисту та збереженню релігійних цінностей. В проєкті подається скоректована концепція релігійної безпеки/небезпеки України (як на інституційному, так і особистісному рівні), в якій враховується, по-перше, досвід війни у діяльності релігійних організацій, його переформатування на відбудову релігійного життя, задоволення релігійних потреб; по-друге, запровадження нових форм комунікативних практик з органами влади, громадськими організаціями; по-третє, осмислення й виявлення найбільш ефективних механізмів імплементації релігійної безпеки як у практиках міжнародного права, національному законодавстві, освітніх та культурних програмах, так і її вплив на збереження територіальної цілісності та життя людей; по-четверте, врахування
європейського досвіду та можливості його імплементації в Україні.