Кафедра регіональної політики
Постійний URI для цього зібрання
Переглянути
Нові надходження
Зараз відображається 1 - 4 з 4
- ДокументРесурсне забезпечення територіального розвитку(2022) Гринчук НаталіяРозвиток держави залежить від різних чинників, але ключовими є її суверенітет, ресурси, які вона має насамперед людські й соціальний капітал, природні та інфраструктурні, фінансові та інституційні. Зважаючи на вищезазначене, у теоретичному і практичному плані постає необхідність розроблення парадигми ресурсного забезпечення територіального розвитку. Мета дослідження – розвиток теоретико-методологічних положень і розроблення науково-практичних рекомендацій щодо ресурсного забезпечення розвитку територій. Вирішення таких дослідницьких завдань визначає логіку викладення матеріалу в роботі: розкриття сутності та еволюції наукових поглядів на роль ресурсів у територіальному розвитку, дослідження засад ресурсного та управлінсько-логістичного підходів; обґрунтування викликів, визначення втрат та з’ясування шляхів пошуку ресурсів для майбутнього розвитку територій і громад України. Методологія дослідження базується на загальнодослідницьких методах аналізу та синтезу, абстрагування й узагальнення, системного та структурно-функціонального аналізу, які використовуються для систематизації досягнень теорії та практики публічного управління з питань ресурсного забезпечення територіального розвитку. Результати дослідження показали, що на категорію «ресурси», формування системи їх різних видів позначилися як процес еволюції суспільства, продуктивних сил і виробничих відносин, так і формування права власності, розвиток науки й технологій, інтересів і можливостей різних соціальних груп тощо. Розглянуто структуру ресурсної бази територіального розвитку, ключові тенденції, що впливають сьогодні й на розвиток людського потенціалу, і на територіальний розвиток у цілому (соціальні, технологічні, економічні, екологічні, політичні, ціннісні), напрями вдосконалення механізмів публічного управління й регулювання. Тобто ресурси як управлінська категорія – це сукупність матеріальних можливостей і організаційних здатностей суб’єкта управління, адекватне використання яких забезпечує якісну діяльність системи та територіальний розвиток. Практичні наслідки. Виклики, які постали перед Україною внаслідок агресії рф у площині її ресурсного забезпечення вимагають адекватного оцінювання та вироблення відповідних інструментів і механізмів. Доцільним є, після проведеного аналізу, віднесення територій до певних категорій, зважаючи на ступінь руйнувань та втрат населення. Для цього необхідно визначити об’єктивні критерії, створити карту таких територій, і детальний опис кожної для прийняття найбільш оптимального рішення щодо відбудови. Зазначено необхідність прискорення прийняття законодавчих актів та наведено кілька практичних міркувань щодо наповнення та реалізації плану Маршалла для України. Цінність/оригінальність. Доведено, що в контексті практичної реалізації парадигми демократичного врядування в майбутньому, адекватним методологічним підґрунтям є ресурсний та управлінсько-логістичний підходи, оскільки саме наявність і розвиток, особливо унікальних ресурсів, з урахуванням чинників часу і простору, дасть змогу вирішити поставлені завдання. Обґрунтовано необхідність визначення складових ресурсного потенціалу територіального управління, їх мобілізації, пошуку нових та доступних, розробки процедур та механізмів узгодження дій суб’єктів публічного управління стосовно використання ресурсів для відновлення України.
- ДокументМетодологічні засади забезпечення ефективності управління розвитком територій в умовах глобальних трансформацій(2022) Колтун ВікторіяРозділ присвячено сучасній методологічній парадигмі управління територіальним розвитком у період глобальних суспільних трансформацій. Предметом дослідження є методологічні засади забезпечення ефективності управління розвитком територій в умовах глобальних трансформацій. Методологія дослідження ґрунтується на базових принципах теорії систем, парадигмі комплементарності та комплексі класичних методів дослідження у сфері публічного управління та адміністрування: методів діалектики, які дають змогу виявити динаміку процесів, що відбуваються в управлінні територіями; системного аналізу, за допомогою якого ми постійно розглядаємо явища в сукупності соціально-економічних відносин; функціонального аналізу - для з’ясування глибинних закономірностей функціонування сукупності повноважень; історичного – для систематизації циклічних підходів до оптимізації функціонування системи органів державного управління; логічного – з метою обґрунтування понятійно-категорійного апарату щодо розширення підходів до стратегічного планування розвитку територій; порівняльного аналізу – для формування взаємодоповнювальних систем управління на місцевому рівні тощо. Метою дослідження є розробка цілісного методологічного комплексу, здатного підвищити ефективність управління розвитком територій в умовах глобальних трансформацій. Висновок. У результаті проведеного дослідження встановлено доцільність використання запропонованого комплексу методичних підходів, який включає, зокрема, парадигми комплементарності та комплексної екзогенної циклічності, для розробки підходів до оптимізації діяльності окремих органів публічного управління, а також обґрунтовано трансформацію цілісної системи управління територіями в Україні. Перспективи подальших наукових розробок пов’язані з визначенням когнітивного ресурсу часової парадигми комплементарності для забезпечення процесів відновлення територій України у повоєнний період.
- ДокументПланування розвитку територій в умовах трансформації суспільних відносин(2022) Юзефович ВладиславаРозглядається сфера планування розвитку територій в умовах трансформації суспільних відносин, її складові та механізми розвитку з урахуванням умов багатофункціонального напряму відбудови територій. Метою дослідження є аналіз сфери планування розвитку територій в умовах трансформації суспільних відносин з урахуванням подій воєнного характеру. У роботі визначається рішення таких дослідницьких завдань: систематизація досягнень у нормативно-теоретичній площині сфери планування розвитку територій, визначення напрямів розвитку територій в умовах трансформації суспільних відносин, вплив чинників воєнного стану на сферу просторового розвитку та обґрунтування інноваційних механізмів відбудови та відновлення територій. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах, зокрема, аналізу та синтезу, порівняння, індукції та дедукції, спостереження, які надають можливість аналізувати досягнення в теорії та практиці сфери планування розвитку територій. Висновок дослідження полягає в необхідності запровадження нової суспільної моделі територіального врядування, яка інноваційно та інвестиційно приваблива і є кроком для використання сучасних технологій на рівні кожної територіальної громади в умовах відбудови країни.
- ДокументПідсилення ефективності управління земельними ресурсами території у контексті глобальних трансформацій(2022) Дехтяренко ЮрійЗагальна формулювання питання та його зв’язок із важливими науково-практичними завданнями. Земельна реформа в Україні триває вже понад 32 роки. Як через певні системні прорахунки, так і через недостатність ресурсів для її забезпечення більшість цілей земельної реформи досі залишаються нереалізованими. Запровадження ринкових земельних відносин не стало гарантією сталого землекористування. Назріла нагальна потреба термінового коригування земельної реформи, обґрунтування нових інноваційних підходів до реформування земельних відносин у контексті світових тенденцій. Аналіз останніх публікацій із питань, які розглядає це розділ колективної монографії; визначення частин загальної проблеми, які раніше не розглядалися. Проблеми науково-методичних засад удосконалення процесів землеустрою та регулювання земельних відносин на різних рівнях управління розкрито в працях провідних українських учених. Однак попередні дослідження були зосереджені на деяких аспектах цієї проблеми. Недостатньо уваги приділено регулюванню земельних відносин в умовах децентралізації влади, забезпеченню дерегуляції у сфері земельних відносин. Дослідження щодо регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану не проводились. Мета (завдання) дослідження. Висвітлення нових підходів до процесів управління земельними ресурсами територіальних громад в умовах децентралізації та дерегуляції у сфері земельних відносин, особливостей земельноїполітики в умовах воєнного стану. Методологія наукового пошуку ґрунтується на комплексному використанні як загальнонаукових, так спеціальних методів наукового пізнання: системного аналізу – під час дослідження процесу реформування сфери земельних відносин; пошуково-бібліографічного, який охоплює пізнання, оцінку й систематизацію друкованих джерел за темою дослідження; абстрактно-логічного – для уточнення сутності основних категорій, понять і визначень у сфері земельних відносин та землекористування; проблемно-орієнтований – при обґрунтуванні наукових висновків щодо підвищення ефективності управління земельними ресурсами території в сучасних умовах і на перспективу. Основні результати та передісторія. Визначено особливості запровадженого «пакета земельної реформи» в контексті децентралізації та дерегуляції у сфері земельних відносин. Проаналізовано реформаторські ініціативи, започатковані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». Визначено фак тори, що зумовлюють необхідність запровадження особливого, спрощеного порядку доступу до земель для ведення сільськогос-подарського виробництва, продовольчої безпеки. Проаналізовано правові механізми, запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». Цей закон дає змогу задовольнити найбільш нагальні потреби народного господарства в землях, які перебувають в умовах воєнного стану. Висновки та перспективи подальших досліджень. Ретельний аналіз показав, що за відносно короткий термін було створено необхідну законодавчу базу для завершення земельної реформи в Україні, визначено науково обґрунтовані перспективи впорядкування земельних відносин в Україні на засадах децентралізації та дерегуляції. Визначено систему факторів, що зумовили необхідність запровадження спрощеного порядку доступу до землі для ведення сільськогосподарського виробництва під час дії воєнного стану. Проаналізовано ключові законодавчі новели щодо продовольчої безпеки, особливості регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану. Перспективи подальшого розвитку цієї сфери пов’язаніз необхідністю формування багаторівневої системи управління земельними ресурсами в умовах децентралізації та дерегуляції земельних відносин, запровадження інноваційних механізмів державного управління для успішного завершення земельної реформи.