Статті | Articles

Вступ. Лінгвістичне потрактування категорії сакрального в художніх текстах є поліпарадигмальною національно-авторською моделлю. Поетичне мовомислення реєльєфно окреслює концептуалізацію аксіологічних понять, де будь-які лексеми можуть стати семантично близькими. Яскравим зразком сакральних поетичних текстів є збірка П. Сороки “Лісові псалми”. Актуальність дослідження мовної репрезентації сакрального у творчості сучасного українського письменника зумовлена малодослідженістю його текстів та моделює нову форму пізнання сакрального. Методи. Було використано такі методи: концептуального аналізу, що передбачає моделювання і опис концептів; контекстуальноситуативного та компонентного аналізів – для з’ясування семантики концептуалізованих образів. Результати. У ході дослідження було розглянуто концепти “віра”, “Бог” та “молитва”, які слугують якравими репрезентантами сакрального в аналізованій збірці. З’ясовано, що концептуалізовані поняття створюють сакрально-мистецький простір поезії, моделюючи смислове наповнення текстів. Когнітивно багатогранними постають концепти “віра” та “молитва”, які розкодовуються не лише через однойменні лексеми, а й завдяки іншим мовним засобам. Проаналізований концепт “Бог” у поетичних текстах цілісно окреслюється завдяки трьом семантичним компонентам, через які реалізуються уявлення про Бога-Творця, Бога-Життєдавця і БогаСпасителя. Встановлено, що художньо-смислова структура сакрального у збірці П. Сороки наділена внутрішньою синергетикою, а відтак, є лінгвоментальною складовою поетичної дійсності. Висновки. Мовна репрезентація сакрального у збірці П. Сороки “Лісові псалми” є багатоаспектною системою поетичного мовомислення. Номінативні поля трьох оцінно забарвлених концептів: “віра”, “Бог” та “молитва” – містять численні кононативні нашарування, які конструюють семантичний простір сакрального в художніх текстах автора.