Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. 2(109)

Вступ. У складі майкопського осадового комплексу Причорноморського мегапрогину відклади середнього майкопу є найбільш цікавими в економічному аспекті, що доведено відкриттям низки родовищ нафти та газу. Середньомайкопські відклади у складі нижнього та верхнього підгоризонтів керлеутського регіоярусу зазвичай згідно залягають на нижньо-майкопських, а перекриваються без видимої перерви верхньомайкопськими. Повнота їх розрізу характеризується значними просторовими варіаціями. Максимальні товщини (понад 2000 м) спостерігаються на теренах Керченського півострова та в південно-східних районах Рівнинного Криму (1800 і більше метрів). Натомість на півночі Рівнинного Криму у Присивашші та Північному Причорномор'ї розкрито скорочені розрізи, товщина яких коливається від 200–300 м до 400–500 м. У межах акваторії північно-західного шельфу Чорного моря вона не перевищує 650 м. У тектонічному відношенні Причорноморський мегапрогин складається з кількох кулісоподібно зчленованих від'ємних структурних елементів більш високого порядку: Каркінітсько-Північнокримський, Індоло-Кубанський та Південнокерченський прогини. Метою роботи є встановлення особливостей літологічної та літмологічної структури середньомайкопської (керлеутської) товщі Причорноморського мегапрогину, вивчення структурно-текстурних та мінералого-петрографічних особливостей порід у контексті реконструкції умов їх осадонагромадження. Методи. Літологічне розчленування розрізів свердловин проведено шляхом інтерпретації результатів ГДС (радіоактивні методи). Особливості розвитку осадових тіл різного складу з'ясовано на основі виділення літмітів згідно з методикою (Карогодин, 1980). Даний підхід апробовано при вивченні майкопських нашарувань Північнокримського та Індоло-Кубанського прогинів (Гнідець та ін., 2023). В роботі застосовано розбивки, розроблені та прийняті для використання геологами КП "Південьекогеоцентр". Петрографічні дослідження (понад 400 шліфів порід, колекція відділу седиментології провінцій горючих копалин ІГГГК НАН України) виконані авторами під поляризаційним мікроскопом Carl Zeiss Jena. Результати. З'ясовано просторово-вікові особливості літолого-літмологічної будови керлеутської товщі майкопу Причорноморського мегапрогину. Виділено чотири літологічні комплекси: піщано-алевролітовий (кластогенів понад 60%); алевролітовий (50–60%); аргіліто-алевролітовий (40–60%) та аргілітовий (менше 40%), які характеризуються закономірністю заміщення від крайових частин до депоцентрів депресій. Розрізи середньомайкопської товщі складені 20–84 літмітами регіонального, зонального та локального поширення, завтовшки 20–200 м, алевролітового (23%), змішаного (22%) та глинистого (55%) полів. Виокремлено кілька рівнів розвитку різнорангових алевроліто-піщаних пачок (К1–К2–К3–К4), встановлено особливості їх просторового поширення. Виявлено специфіку літмологічної будови відкладів Причорноморсько-Кримського (товщина літологічних тіл до 100 м) та Азово-Чорноморського (товщина тіл не більше 40 м) осадово-породних басейнів. Висновки. Встановлені особливості просторово-вікової мінливості літолого-літмологічної структури середньо-майкопської товщі слугуватимуть основою створення моделі умов їх седиментації в межах Кримського сегменту східного Паратетісу, сприятиме розумінню характеру просторово-вікового поширення порід-колекторів та флюїдотривів, визначенню основних напрямків геологорозвідувальних робіт у регіоні.