Статті | Articles

Проаналізовано публікації, присвячені геолого-геоморфологічним пам’яткам України. На конкретних прикладах висвітлено особливості їхнього формування в різних регіонах та розкрито їхнє значення для розвитку природопізнавального туризму як основи для формування туристичної галузі загалом. Розглянуто методологічну єдність понять “геологічні пам’ятки” та “геоморфологічні пам’ятки”, які характеризують споконвічний хід природних процесів та їхні результати і тому мають велике науково-пізнавальне значення. Наголошено на важливій участі геоморфологічних процесів у формуванні пам’яток природи, які експонують різні геологічні пам’ятки на земній поверхні та відображають не тільки особливості геологічних чинників, але й різноманіття рельєфоутворюючих процесів, їхню динаміку, що визначає статус переважної більшості пам'яток як геолого-геоморфологічні. Важливим для встановлення природоохоронного статусу геолого-геоморфологічних пам’яток є розроблені критерії оцінки естетики рельєфу України, його унікальності, наявності особливостей “архітектоніка–композиція”, поєднання з іншими елементами ландшафту, стійкість чи мобільність, образність, фотогенічність, візуальний ефект, емоційне сприйняття, привабливість тощо. Зазначено, що категорія природних явищ “геологічні та геоморфологічні пам’ятки” характеризується значним консерватизмом порівняно з іншими компонентами природного середовища. Такі пам’ятки є носіями палеогеогра- фічного та етнокультурного змісту, що, крім наукового значення, наділяє їх статусом цікавих туристичних об’єктів. Це уможливлює розвиток природо-пізнавального туризму, який може бути як самостійним, так і вдало доповнювати інші відомі види туризму. Геологічні та геоморфологічні пам’ятки впливають на характер рекреаційної діяльності. Встановлено специфіку та послідовність рекреаційних функцій рельєфу України за особливими властивостями ендогенних, екзогенних та антропогенних генетичних різновидів рекреаційних геологічних та геоморфологічних пам’яток.

Стаття висвітлює природні та культурно-історичні особливості планувальної структури м. Києва та сучасний стан проблеми збереження культурних ландшафтів міста. У зв’язку із стрімким зростанням населення та багаторічною висотною забудовою зросла загроза втрати історичного образу Києва, його ландшафтно-архітектурних пам’яток, в тому числі, віднесених до світової спадщини ЮНЕСКО – Софії Київської та Києво-Печерської Лаври. Планувальна структура міста має розвиватися на засадах успадкування та збереження культурного простору, в якому тисячоліттями співіснують сучасність та унікальна природна і культурно-історична спадщина. Просторовий розвиток міста вимагає науково обґрунтованого ландшафтознавчого супроводу на всіх етапах містобудування – від розробки стратегії розвитку до проектування детальних планів просторового розвитку кожного елемента культурного ландшафту міста.