Дисертації | Dissertations

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в обґрунтуванні теоретичних засад та практичних пропозицій щодо вдосконалення механізмів забезпечення кібербезпеки України, що створює підґрунтя для науково обґрунтованого своєчасного та адекватного державного реагування на загрози кібербезпеці. Установлено ступінь наукової розробленості проблем функціонування механізмів забезпечення кібербезпеки України в галузі знань «Публічне управління та реагування». З’ясовано, що теоретичними основами розроблення механізмів забезпечення кібербезпеки є використання теорії систем, теорії національної безпеки, теорії кібербезпеки, теорії публічного управління та теорії інституціоналізму, а функціонування вказаних механізмів має здійснюватися в рамках теорії ефективності механізму державного реагування на загрози національній безпеці. Обґрунтовано, що структурними компонентами системи забезпечення кібербезпеки є: державно-політичний, правовий, інституційний механізми, механізм розробки державної політики у сфері кібербезпеки та комплексний механізм її реалізації. Показано, що в сучасній практиці міждержавного протиборства досить широко застосовуються технології кібервійн та мережо-центричних війн, що суттєво, а інколи й визначально впливає на трансформацію безпекового кіберсередовища. З’ясовано, що керівництво держав-членів НАТО досягнуло значних результатів в розбудові національних СКБ, а саме: а) реалізовано перспективну модель СКБ на основі задіяння компонентів забезпечення кібербезпеки визначених в керівних документах НАТО і ЄС; б) сформовано інституційне середовище кібербезпеки, яке структурно містить правовий, організаційний, самоорганізаційний, соціокультурний, когнітивний компоненти. Обґрунтовано доцільність використання у практиці державного управління кібербезпекою України досвіду держав-членів НАТО щодо: визначення перспективної моделі СКБ; формування інституційного середовища кібербезпеки з урахуванням вимог зовнішнього та внутрішнього безпекового середовища до національної СКБ. Доведено, що в Україні функціонує СЗКБ з усіма її перевагами і недоліками. Показано, що створення державних механізмів забезпечення кібербезпеки є поетапним, поступовим, тривалим за часом процесом, який включає змістовну складову і вимагає проведення відповідної роботи у нормативно-правовому, організаційно-управлінському, фінансовому, безпековому, кадровому та освітньому аспектах. Ключові слова: кібербезпека, кібератака, паспорт загроз, державне реагування, механізми державного управління, національна безпека, інформаційна безпека, державна політика, система кібербезки, публічне управління.

У дисертації концептуалізовано пріоритетні напрями удосконалення організаційно-правових засад розвитку системи забезпечення державної безпеки України. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації отримано нові наукові положення та отримано результати, які в сукупності дають змогу вирішити актуальне для вітчизняної науки «Публічне управління та адміністрування» завдання обґрунтування теоретичних положень і методологічних підходів, вироблення практичних пропозицій щодо проектно-орієнтованого управління інституційним розвитком СЗДБ України в умовах динамічного безпекового середовища, що створює підґрунтя для науково обґрунтованого політико-правового і організаційного конструювання СЗДБ. Ключові слова: публічне управління, націнальна безпека, державне управління національною безпекою, державна безпека, стабільність держави, стійкість держави, загрози державній безпеці, система державної безпеки, система забезпечення державної безпеки, недержавні інституції, проєктно-орієнтоване управління розвитком системи забезпечення державної безпеки.