Русяєва, МаринаМаринаРусяєва2026-05-052026-05-052019Русяєва, М. (2019). On Ancient Greek Thymiateria and Their Purpose. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(8), 5–33. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2019.2.0110.17721/2519-4801.2019.2.01https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19585The paper looks at the ancient Greek thymiateria and aims at finding data in literary, epigraphic and visual sources that would cast light on the use of thymiateria in private and public rituals of the VIІ th century BC – IVth century AD. Systematic collection of data and its comparative historical analysis were in the core of the methodology. Among the main methods of analysing the collected sources, one should mention empirical, analytical, structural-typological and iconographical methods. A thymiaterion (an incense burner) is firstly mentioned in the Vth century BC in Herodotus’ Historia. In centuries to come, the panhellenic name of thymiaterion would dominate and enter to Roman and Germanic languages. This device was used solely with fire, charcoal or heated pebbles to burn aromatic compounds, incense and aromatic plants and flowers in particular. Thymiateria didn’t have any fixed shapes or sizes. In narrative sources, they were also named bomiskos, libanotis (libanotris), escharis, tripodiskos etc. In this paper, I examine the basic constructive elements of thymiateria. As visual sources and lyric poetry suggest, they were used in the archaic period. The earliest instance of the use of thymiateria in the ritual practice date late to the VIth century BC in the Phanagoria of the Bosporus. The thymiateria is depicted on mostly in mythological scenes on the Athenian red-figure pottery late of the Vth – IVth centuries BC found in Panticapaeum and in the surrounding area. The Greek iconography of mythological scenes on the vases was clear for the locals. The majority of visual, numismatics and epigraphic sources that reveal the use of thymiateria on the Bosporus are dating to the IVth–ІІth centuries BC, when they were spread in Hellenistic Greece and, especially in sanctuaries of Delos. Although aroma was an essential part of thymiateria culture, only Orphic Hymns cast light on the use of particular incenses (in pure form or in compound) for each gods or heroes. One important question persists: which aromas were burnt in thymiateria and from which countries were they brought to Greece? From literary sources, we know that plant-based aromas, namely incense and myrrh were brought from South Arabia and Syria. Thymiateria were used during rituals in sanctuaries and temples, during religious processions, funerals, symposiums and wedding that were accompanied by aromatic smoke. The present essay should be regarded as a starting point for the further in-depth study of thymiateria from the Northern Black sea region and Olbia in particular.Мета статті – розкриття феномену давньоеллінських фіміатеріїв, виявлення різноманітних відомостей про сферу їх використання у приватних і публічніх ритуалах на основі літературних, епіграфічних та образотворчих джерел (VII ст. до н. е. – IV ст. н. е.). Основними методологічними принципами, використаними в статті, є системний підхід до джерел та їх порівнільно-історичний аналіз. Основними методами стали: емпіричний, аналітичний, структурно-типологічний та іконографічний. Фіміатерій (курильниця) вперше згадується в V ст. до н. е. в «Історії» Геродота. У наступних століттях вживається загальногрецька назва thymiaterion, яка увійшла пізніше і в західноєвропейські мови. Цей прилад використовували виключно при застосуванні вогню, тліючого вугілля або розпечених дрібних камінців при спалюванні запашної речовини, здебільшого ладану та духмяних висушених трав і квітів. Фіміатерії не мали канонічних форм і розмірів. У писемних джерелах також відомі під назвою: bomiskos, libanotis (libanotris), escharis, tripodiskos тощо. У статті аналізуються основні конструктивні елементи фіміатеріїв. Досліджуючи зображення фіміатеріїв на давньогрецьких пам’ятках мистецтва та в ліричній поезії, автор показує, що вони мали вжиток в архаїчний період. Найдавніший приклад використання фіміатерія в культовій практиці кінця VI до н. е. також зафіксовано у Фанагорії на Боспорі. Найчастіше вони показані у різноманітних міфологічних сценах на червонофігурній аттичній кераміці кінця V–IV ст. до н. е., значну кількість якої знайдено у Пантикапеї і навколишній території. Грецька іконографія міфологічних сюжетів на цих вазах була цілком зрозумілою місцевому населенню. Найбільша кількість образотворчих, нумізматичних та епіграфічних джерел, які прямо чи опосередковано вказують на використання фіміатеріїв на Боспорі припадає на середину IV–ІІ ст. до н. е., що загалом характерно для їх поширення в елліністичній Греції, зокрема в святилищах Делосу. Аромати – важлива складова курильниць. Тільки Орфічні гімни проливають світло на застосування відповідних фіміамів (у чистому вигляді чи в суміші) для розкурювання окремо для кожного бога чи героя. Насамкінець постає ключове питання: які пахощі розкурювали в фіміатеріях і звідки вони потрапляли до Греції? Згідно з літературними джерелами, ароматні речовини рослинного походження, передусім ладан і мирру привозили з Південної Аравії та Сирії. Сфера використання фіміатеріїв пов’язана з ритуалами у святилищах і храмах, релігійних процесіях, під час похорон, на симпосіях і весіллях, які супроводжував різноманітний ароматний дим. Стаття є практичним підґрунтям для подальшого різнобічного вивчення курильниць з античних держав Північного Причорномор’я, зокрема Ольвії.ukthymiaterionincense burnerfrankincense (libanosincense)myrrh (muron)the Northern Black Sea regionBosporusPhanagoriaAthenian red-figure pottery of the 4th century BCAttic West Slope Vase PaintingHellenismфіміатерійкурильницяладанмирраПівнічне Причорномор’яБоспорФанагоріяаттична червонофігурна кераміка IV ст. до н. е.аттична кераміка з росписом у стилі «West Slope»еллінізмСтаття