Романенко, Олена ВіталіївнаОлена ВіталіївнаРоманенко2025-01-062025-01-062021Романенко О. Феномен травматичного письма (Олександр Терещенко «Життя після 16:30»). Синопсис: текст, контекст, медіа. 2021. Т. 27, № 2. С. 42–50.https://doi.org/10.28925/2311-259x.2021.2.1https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/5651The subject of research in this article is traumatic writing. The study of trauma writing in modern Ukrainian literature is one of the most pressing issues, because today we have a large body of works of art and documentaries dedicated to the war in the East. The aim of the study is to analyze the peculiarities of traumatic writing in the story “Life after 16:30” by Oleksandr Tereshchenko, a participant in the defense of Donetsk airport. Traumatic writing is interpreted in the context of the ideas of Cathy Caruth, J. Lacan, J. Derrida. S. Freud. The analysis also includes the concepts of autobiographical writing, in particular, the ideas of R. Barthes and I. Konstankevych. The leading method of research was the method of close reading. Conceptual images related to the author's trauma and traumatic experience were identified. These include images of pain, memory, feat, life, body, wound, laughter, and fear. The results of the research prove that in Oleksandr Tereshchenko's story writing is a psychotherapeutic gesture, which is embodied in the following features: writing as an act of corporal / physical, special muscular movement that unites the author with previous life, before trauma; drawing and writing as a type of creativity and part of psychotherapy; archiving and decoding of symbolic meanings related to trauma; poetic addressing and the formation of a community of trauma. The article proposes a wording for this type of writing: fluent autobiographical writing. This is a special type of writing, which arises as a consequence of understanding the trauma and post-traumatic syndrome, the key biographeme (R. Barthes) in it is an episode of trauma, the leading speech act — an attempt to express the author's feelings, memories of trauma, life after trauma. Such writing is characterized by symbolization of trauma, fragmentation, self-narration, internal dialogue with oneself or an imaginary interlocutor, constant correlation of events and thoughts within the pairs “I — Other”, “I — Others”, “I — Another society”, “I — Past” and so on. The scientific novelty and practical significance of the article are due to the fact that in this article on the example of the story “Life after 16:30” by Olexandr Tereshchenko it is proved that the biographeme “trauma” in such a letter unfolds in discourses: life before trauma; actually a traumatic event; comprehension (including an ironic attitude) to trauma-injury; traumatic existence in the process of recovery and after recovery; childhood, a time when a person knows nothing about a possible traumatic experience; writing as a way to release from injury.Предметом дослідження є травматичне письмо, що є актуальним, з огляду на великий корпус художніх і документальних творів, присвячених війні на Сході. Мета статті — проаналізувати особливості травматичного письма у повісті «Життя після 16:30» Олександра Терещенка, учасника захисту Донецького аеропорту. Травматичне письмо витлумачено у контексті ідей Кеті Карут, Ж. Лакана, Ж. Деріди. З. Фрои да. До аналізу залучено також концепції автобіографічного письма, зокрема, ідеї Р. Барта та І. Констанкевич. Провідним методом дослідження став метод close reading. Завдяки ньому було виділено концептуальні образи, які стосуються травми і травматичного досвіду автора. Це, зокрема, образи болю, пам’яті, подвигу, життя, тіла, рани, сміху, страху. Результати дослідження доводять, що у повісті Олександра Терещенка «Життя після 16:30» письмо виступає психотерапевтичним жестом, який втілений у таких ознаках: письмо як акт тілесний / фізичний, особливий м'язовий рух, що ріднить автора із попереднім життям, до травм; малювання і письмо як тип творчості та частина психотерапії ; архівація та розкодування символічних значень, які стосуються травми; поетична адресація і формування спільноти травми. У статті запропоновано формулювання для такого типу письма: плинне автобіографічне письмо. Це особливий тип письма, яке виникає як наслідок осмислення пережитої травми та посттравматичного синдрому, ключовою біографемою (Р. Барт) у ньому виступає епізод травми, провідним мовленнєвим актом — намагання висловити авторські переживання, спогади про травму, життя після травми. Такому письму притаманні символізація травми, фрагментарність, я-нарація, внутрішній діалог із самим собою або уявним співрозмовником, постій не співвіднесення подій та розмислів у межах пар «Я — Інший », «Я — Інші», «Я — Інше суспільство», «Я — Минуле» тощо. Наукова новизна і практичне значення статті зумовлені доведенням на прикладі повісті Олександра Терещенка, що біографема «травма» у такому письмі розгортається у дискурсах: життя до травми; власне травматична подія; осмислення (у тому числі іронічне ставлення) до травми-поранення; травматичність існування у процесі одужання і після одужання; дитинство, пора, коли людині нічого не відомо про можливий травматичний досвід; письмо як спосіб звільнення від травми.ukписьмотравматравматичне письмоавтобіографічне письмоwritingtraumatraumatic writingautobiographical writingСтаття