Левченко, Ілля КостянтиновичІлля КостянтиновичЛевченкоДемчук, Стефанія Андріївна2026-03-262026-03-262026-03-09Левченко І. К. Влада образів та образи влади: трансформація уявлень про Якова І (VІ) у візуальних джерелах ранньостюартівської Англії (1603–1649) : дис. ... доктора філософії : 032 – історія та археологія. Київ, 2026. 362 с.УДК 94(410)«1603/1649»:7.046:7.01:7.03:316.722:321.01:930.85https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13833Левченко І. К. Влада образів та образи влади: трансформація уявлень про Якова І (VІ) у візуальних джерелах ранньостюартівської Англії (1603–1649). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – Історія та археологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2026. Дисертація є дослідженням образу англійського короля Якова І (1603–1625) у ранньостюартівський період (1603–1649). Воно охоплює період упродовж його життя та час після смерті, зокрема, за правління його наступника Карла І (1625–1649). Цей хронологічний відтинок дозволяє розширити й нюансувати проблематику дослідження, яка відтак стосується не лише формування, функцій, маніпулятивного використання, споживання образу та його активної деформації, зумовленої новою політикою памʼятання, внутрішньополітичними і зовнішньополітичними обставинами. У дослідженні образ Якова І розглядається у ширшому контексті ранньомодерного володарювання – як складова комплексу соціальних, династичних та політичних практик, притаманних європейським елітам XVII століття. Репрезентація влади постає не лише результатом художніх стратегій, але й формою соціальної дії, що пов’язана з родовою пам’яттю, дипломатією, церемоніалом, матеріальною культурою та щоденними практиками функціонування монархічної влади. Така постановка проблеми вимагала залучення різнотипних і різнорідних джерел як писемного типу кодифікації (наративи, трактати, офіційні промови, статути, художня література та ін.), так і візуального (живопис та гравюра); речових джерел та джерел особового походження. Запропоновану методологію дослідження складають визначені підходи та методи, які якнайповніше відповідають наявному комплексу джерел, завдань та проблематики. Підхід політичної іконографії Мартіна Варнке (1937–2019) допомагає адекватно розкрити інформаційний потенціал окреслених джерел. Також це розкриття можливе завдяки концептуальним підходам агенції образу (Горст Бредекамп, нар. 1947), таким як перформативність образу, наслідки іконічного повороту (Готфрід Бем, 1920–2021), а також теорії та (або) підходи до дослідження образу Вільяма Джона Томаса Мітчелла (нар. 1942), Жана-Люка Нансі (1940–2021), Ролана Барта (1915–1980), Крістіни Фарадей; класична іконографія та іконологія (Абі Варбурґ, 1866–1929; Ервін Панофський, 1892–1968), аналітична іконологія Даніеля Арасса (1944–2003) та соціальна історія мистецтв (зокрема, підхід Майкла Баксендолла (1933–2008), історія ідей (Френсіс Емілія Йейтс, 1899–1981), теорія репрезентації (Ернст Канторович, 1895–1963; Луї Марен, 1931–1992; Френсіс Емілія Йейтс, 1899–1981, Пітер Берк, нар. 1937) і потестарна імагологія (Міхаїл Бойцов, нар. 1961). Варто згадати амбівалентну роль теоретичних трактатів ранньомодерної доби, які в дослідженні, залежно від поставлених завдань, є частиною то джерельного, то історіографічного комплексу. Праці Чезаре Ріпи (1555–1622) та Андреа Альчато (1492–1550), з одного боку, «прояснюють» образи та дозволяють «читати» візуальний матеріал, а з іншого – містять теоретичні аспекти розуміння образу сучасниками. Це ж стосується й праць на кшталт «Левіафана» Томаса Гоббса (1588–1679), «Монадології» Ґотфріда Ляйбніца (1646–1716) чи (особливо) Торквато Аччетто (1590/1598–1640), які є справжніми трактатами про теорії образу, хоч і без наукового апарату, що складався із другої половини ХІХ століття. Структура дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, а також додатків. Вступ є основою наукового апарату, містить постановку проблеми, її актуальність, обʼєкт та предмет дослідження, мету, завдання, окреслює хронологічні межі й новизну дослідження, а також відомості про апробацію результатів дослідження. Висновки резюмують викладене в чотирьох розділах, указують на дискусійні моменти та окреслюють потенціал подальшого дослідження. Перший розділ містить аналіз джерельного комплексу проблеми (Підрозділ 1.1) та історіографії (Підрозділ 1.2), а також формує та обґрунтовує методологію дослідження, сфокусовану на політичній іконографії (Підрозділ 1.3). Підхід політичної іконографії уперше в історіографії розглянутий як новий підхід до іконографії та іконології образу правителя. До того ж, у цьому дослідженні вперше відокремленополітичну іконографію від потестарної імагології як підходу, безпідставно «винайденому» російським дослідником Міхаїлом Бойцовим та активно і некритично перейнятого дослідниками, зокрема, українськими. Другий розділ розкриває розуміння онтології образу в ранньомодерній Англії (Підрозділ 2.1), а також понять «репрезентація», «репрезентація влади» та «влада репрезентації» (Підрозділ 2.2). У двох підрозділах теоретичні аспекти проблеми розглянуто на прикладі Англії раннього нового часу. Фактично, розділ розкриває теоретичний та практичний аспект функціонування й розуміння образу, вдаючись як до інтерпретацій сучасників, так і до анахронічних розвідок філософів та істориків мистецтва. Основна увага зосереджена довкола ролі образу та візуального мистецтва, що є не тільки пасивним відображенням, а й автономним агентом. Він може містити власні політичні стратегії, виступати посередником для задумів митця чи замовника, а подекуди – навіть виходити з-під їхнього контролю та діяти всупереч їм. Такий аналіз прагне вийти за межі загального пошуку відповідності зображення тексту, інтенцій художника, і натомість зосередитися на девіаціях, які є не партикулярними проявами замовника чи художника, а «обмовками» суспільства чи епохи. У рамках функціонування образу в ранньомодерній Англії можна твердити про перехід до перспективного бачення на противагу поліцентричному, появу серійного портрета як піджанру; субституцію образу через концепцію жвавості (liveliness), описану Крістіною Фарадей; іконоклазм як привід до теоретизації можливої присутності образу; перформативність образу, його неавтономний статус, підпорядкованість тому чи тому ритуалу. Репрезентація влади визначена як сукупність символічних, візуальних, культурних, мовних та мистецьких практик, за допомогою яких правитель або інші владні агенти формують, відтворюють і легітимують публічний образ влади. Вона не лише віддзеркалює присутність чи статус монарха, але й сама набуває владного виміру, оскільки перетворює силу на видимі знаки, роблячи владу реальною та дієвою без прямого застосування насильства. Репрезентація охоплює як публічне уявлення про правителя (його тілесність, поведінку, ритуали, атрибути), так і його «подвоєння» чи «субституцію» – зокрема, коли король утілює Бога на землі. У цьому ж розділі образ монарха розглянуто також як елемент візуальної культури ранньомодерного суспільства, що функціонує в різних медіа та соціальних контекстах. Ідеться про процеси культурного трансферу, циркуляції та адаптації образів між двором, міським середовищем, дипломатичними каналами та матеріальними носіями, у межах яких образ короля набуває нових значень залежно від середовища сприйняття. Третій розділ присвячений аналізу репрезентативних практик короля Якова І. Спершу викладено системний аналіз образу короля (Підрозділ 3.1). Далі, аби продемонструвати особливості його функціонування, розглянуто конкретні приклади (кейси), зокрема родинні портрети (Підрозділ 3.2) та алієнативні практики (Підрозділ 3.2). Останні розкрито завдяки аналізу «альбому друзів» (лат. album amicorum, нім. Stammbucher) Мішеля ван Меєра – унікального джерела, що знаходиться на перетині візуального та писемного типу та може засвідчити про сприйняття образу короля іншими. Загалом можна говорити про найбільш поширені складові образу, зокрема імперський міф, рицарський етос, захисництво віри й блаженне миротворство, роль короля як батька сімʼї та екстраполювання «сімʼї» на державу. У четвертому розділі розглянуто комеморативні практики репрезентації, які проаналізовані через державну політику Карла І (Підрозділ 4.1), роль Вайтголлу та Пітера Пауля Рубенса в імперському міфі ранніх Стюартів (Підрозділ 4.2). Спираючись на наявні джерела, можна стверджувати, що політика пам’яті в ранньостюартівській Англії була свідомим і складним інструментом конструювання легітимності. Уже Яків І активно використовував пам’ятні жести щодо своєї матері Марії Стюарт, демонструючи вибіркове збереження та стирання минулого. Його поховальні церемонії та фунеральна промова єпископа Вільямса заклали підвалини для політичного міфу про «британського Соломона» і визначили вектор репрезентаційних практик наступників. Візуальні й текстові репрезентації підкреслювали спадковість та неперервність монархії, однак у час революції виявилися безсилими перед альтернативними, опозиційними стратегіями образотворення. Комеморативні практики розглядаються не лише як елемент державної ідеології, але і як інструмент династичної та родової пам’яті, що забезпечував спадковість влади, легітимацію політичних рішень і залучення монарха у ширші соціальні структури ранньомодерного суспільства. Таким чином, дисертація пропонує комплексне дослідження образу Якова І як політичного та культурного феномену ранньомодерної Англії, демонструючи, що він функціонував не лише як репрезентація влади, але й як активний чинник у формуванні пам’яті, легітимації та політичної комунікації в період 1603–1649 рр. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено системний аналіз візуальних та репрезентативних практик англійського короля Якова І (1603–1625) у контексті ранньомодерної культури. Праця зміщує фокус із постаті Карла І, традиційно пов’язаної з революційними подіями середини XVII століття, на його попередника. Це дозволяє по-новому осмислити витоки політичної та культурної кризи епохи. Залучено широкий спектр джерел – від писемних і візуальних до малодосліджених матеріалів на кшталт травелогів, «альбомів друзів» чи «випадкових» гравюр, що аналізуються в рамках політичної іконографії, іконології та соціальної онтології образу. Уперше запропоновано бачення образу Якова І як динамічного культурного конструкту, що формується у взаємодії з театральними, літературними, мистецькими та дипломатичними практиками, а також визначено його роль у політичній комунікації ранньомодерної Англії. Запропонований підхід розгортає перспективи подальших досліджень, зокрема у вивченні «війни образів» доби англійської революції, та дозволяє співвіднести англійський матеріал з ширшим європейським контекстом досліджень ранньомодерних еліт і володарів. Це відкриває можливості для порівняльного аналізу репрезентативних практик у різних політичних культурах XVII століття. Ключові слова: Яків І (VI) Стюарт, образ правителя, репрезентація влади, політична іконографія, теорія образу, візуальна культура, матеріальна культура, еґо-документ, комеморація, дипломатія, візуальні дослідження, ранньомодерна культура, Ренесанс, Бароко, Реформація, Пітер Пауль Рубенс.Levchenko I. K. Power of Images and Images of Power: Transformation of Representations of James I (VI) in Visual Sources of Early Stuart England (1603–1649). – Thesis. The thesis submitted for the degree of Doctor of Philosophy on specialty 032 – History and Archaeology. – Taras Shevchenko National University of Kyiv. – Kyiv, 2026. The thesis examines the image of King James I of England and Scotland (1603–1625) in the early Stuart period (1603–1649). The focus extends beyond his reign to the posthumous reception of his image, particularly under his successor Charles I (1625–1649). This chronological scope allows the study to consider both the formation and uses of the royal image and its transformation in later contexts, shaped by memory politics, domestic developments, and broader geopolitical factors. The research situates James I's image within the wider early modern culture, exploring its interactions with Renaissance and Baroque visual, literary, and performative practices. The study draws on a wide range of sources, including textual materials such as treatises, narratives, literary works, official speeches, statutes, and diplomatic correspondence, as well as visual sources including paintings, engravings, and prints. Material culture and personal documents, especially ego-documents like friendship albums and travelogues, are employed to reconstruct contemporary perceptions of kingship. This multi-layered source base allows an analysis of both visual and material forms of communication in early modern England. The methodological framework was developed propositionally in response to sources, research questions, and tasks rather than by applying a single established approach. The primary analytical tool is political iconography as formulated by Martin Warnke (1937-2019), particularly suitable for exploring the informational potential of heterogeneous sources. Its openness allows integration of diverse theoretical perspectives, including the agency of the image (Horst Bredekamp, Ralph Dekoninck), performativity, the iconic turn (Gottfried Boehm), and philosophical reflections on images (William J. T. Mitchell, Jean-Luc Nancy, Roland Barthes, Christina Faraday). The study also uses classical iconography and iconology (Aby Warburg, Erwin Panofsky), theories of representation (Ernst Kantorowicz, Louis Marin, Frances A. Yates, Peter Burke), analytical iconology (Daniel Arasse), social history of art (Michael Baxandall), and the history of ideas (Frances Yates). Political iconography is introduced here as an independent methodological approach in Ukrainian scholarship for the first time and is clearly distinguished from Mikhail Boitsov's potestary imagology, which is shown to lack a valid conceptual foundation. Particular attention is paid to early modern treatises, which function both as primary sources and as part of historiographical traditions. Works by Cesare Ripa and Andrea Alciato provide interpretative tools for visual material and reveal contemporary theoretical conceptions of imagery. Similarly, texts such as Thomas Hobbes's «Leviathan…», Leibniz's «Monadology…», and Torquato Accetto's reflections operate as theoretical accounts of the image, even if they lack the formal scholarly apparatus of later centuries. The thesis consists of an introduction, four chapters, a conclusion, a bibliography, and appendices. The introduction defines the research problem, its relevance, aims, tasks, object and subject, as well as the chronological framework and the study's novelty. The conclusion synthesises the results of the four chapters, addresses questions posed in the introduction, engages with contentious issues, and identifies avenues for further research. The first chapter reviews the source base and historiography and develops the methodological framework. It discusses the social ontology of the image and the methodological potential of political iconography. Both theoretical and practical aspects of image production and reception are examined, including early modern perspectives and later reflections by philosophers and art historians. The chapter emphasises the active role of images as participants in political communication, capable of pursuing their own strategies, mediating, or even subverting the intentions of patrons or artists. Attention is shifted from simple correspondences between image and text to slippages and contradictions that reveal the tensions of society and the period. Key features of visual culture in early Stuart England identified in the study include the transition from polycentric to perspectival vision, the rise of serial portraiture, the substitution of presence through the notion of «liveliness» (Christina Faraday), the stimulus of iconoclasm, performativity of images, their embedding in ritual frameworks, and their role in political diplomacy. The second chapter examines the ontology of the image in early modern England and the concepts of «representation», «representation of power», and «the power of representation». Both theoretical reflection and historical case studies are employed, with particular attention to the agency of the image as an autonomous actor in political and cultural processes. The third chapter focuses on the representational practices of James I. It provides a systematic overview of his image and explores specific case studies, including family portraits, representations of dynastic continuity, and practices of alienation. Alienation practices are studied through Michel van Meer's «Album amicorum», a unique source combining text and image, which offers insight into contemporary perceptions of James's kingship. The study reconstructs the main components of James's image: the imperial myth, chivalric ethos, king as defender of the faith and peacemaker, and the paternal figure whose domestic role was extended to the realm. The fourth chapter addresses commemorative practices, analysed through Charles I's state policies and the role of Whitehall and Peter Paul Rubens in shaping the early Stuart imperial myth. Memory politics in early Stuart England operated as a deliberate instrument of legitimacy. James himself used commemorative gestures towards his mother, Mary Stuart, selecting and reshaping the past for political purposes. His funeral rites and Bishop Williams's sermon laid the foundations for the political myth of the «British Solomon» and shaped later Stuart strategies of representation. Yet visual and textual programmes stressing dynastic continuity and permanence proved vulnerable during the revolutionary years when alternative representational strategies challenged them. The thesis presents a comprehensive account of the image of James I as both a political and cultural phenomenon, showing that the royal image functioned not only as a representation of power but also as an active agent in the construction of memory, legitimacy, and political communication in England between 1603 and 1649. The scholarly novelty of this research lies in the first systematic analysis of James I's visual and representational practices within the context of early modern culture, emphasizing the interaction between images, diplomatic activity, theatrical and literary practices, and material culture. By shifting focus from Charles I to his predecessor, the study offers a new perspective on the origins of the political and cultural crisis of seventeenth-century England. The proposed approach opens avenues for further research, particularly in the study of the «war of images» during the English Revolution, and allows the English material to be related to the broader European context of early modern elite and ruler studies, providing opportunities for comparative analysis of representational practices across different political cultures of the seventeenth century. Keywords: James I (VI) Stuart, image of the ruler, representation of power, political iconography, theory of the image, visual culture, material culture, ego-document, commemoration, diplomacy, visual studies, early modern culture, Reformation, Renaissance, Baroque, Peter Paul Rubens.ukЯків І (VI) Стюартобраз правителярепрезентація владиполітична іконографіятеорія образувізуальна культураматеріальна культураеґо-документкомемораціядипломатіявізуальні дослідженняранньомодерна культураРенесансБарокоРеформаціяПітер Пауль Рубенс.James I (VI) Stuartimage of the rulerrepresentation of powerpolitical iconographytheory of the imagevisual culturematerial cultureego-documentcommemorationdiplomacyvisual studiesearly modern cultureReformationRenaissanceBaroquePeter Paul Rubens.Дисертація