Terekh O.A.2026-03-092026-03-092024-11-13O.A., T. (2024). CONSIDERATION BY COURTS OF CASES IN THE PROCEDURE OF CIVIL PROCEEDINGS, AS A RESULT OF THE CONSIDERATION OF WHICH STATE REGISTRATION OF THE DEATH OF A PHYSICAL PERSON MAY BE CARRIED OUT. Social Law(4). https://doi.org/10.32751/2617-5967-2024-04-1010.32751/2617-5967-2024-04-10https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12173In this article, the author analyzes the provisions of the current Code of Civil Procedure of Ukraine, which determines the procedure for considering cases by courts, the result of which is the adoption of a decision on the basis of which the state registration of the death of a person is carried out in cases where there are no documents issued by a health care institution or a forensic medical institution. In general, four norms of the Code of Civil Procedure of Ukraine are highlighted, in particular, the provisions of Articles 305-309, Clauses 8 and 9 of Part 1 of Article 315 and Article 317 of the Code of Civil Procedure of Ukraine. At the same time, author concludes that Clause 9 of Part 1 of Article 315 of the Code of Civil Procedure of Ukraine actually duplicates the provisions of Articles 305-309 of the Code of Civil Procedure of Ukraine, and is not a specific separate procedure. Thus, in particular, the provisions of the current Civil Code of Ukraine generally provide that the fact that a person went missing under circumstances that threatened his death or give grounds to consider him dead from a certain accident as a result of emergency situations of a technogenic and natural nature is a basis for declaring such a person deceased, and not for establishing the fact of death. In view of the above, the author considers it appropriate to exclude clause 9 part 1 of article 315 from the Civil Procedure Code of Ukraine. Also, article analyzes the provisions of clause 8 part 1 of article 315 of the Civil Procedure Code of Ukraine and article 317 of the Civil Procedure Code of Ukraine, and concludes that these norms do not determine different procedures for considering cases, but actually correlate with each other as a general and special norm. Article 317 of the Civil Procedure Code of Ukraine determines the features of establishing the fact of death if this occurred on the territory where martial law or a state of emergency has been introduced, or in the temporarily occupied territory of Ukraine. Special attention is paid to the analysis and comparative characteristics of the procedures for considering cases of declaring a person deceased and the procedure for establishing the fact of a person's death. The author argues that if there are assumptions about the possible death of a person, it is necessary to apply to the court with an application for declaring a person deceased and the courts must consider these cases in accordance with Articles 305-309 of the Civil Procedure Code of Ukraine. If there is reliable evidence of the person's death, but there is no document on the basis of which the Civil Registry Office bodies carry out the state registration of death, then the applicant submits an application for inserting the fact of the person's death and the courts consider this case in accordance with the procedure specified in Clause 8 Part 1 of Article 315 of the Code of Civil Procedure of Ukraine.В даній статті автором проаналізовані положення чинного ЦПК України, які визначають порядок розгляду судами справи, наслідком яких є ухвалення рішення, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті особи в тих випадках, коли відсутні документи, видані закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою. Загалом, виділено чотири норми ЦПК України, зокрема, положення ст. 305-309, п. 8 та 9 ч. 1 ст. 315 та ст. 317 ЦПК України. Водночас, в статті зроблено висновок, що п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України фактично дублює положення ст. 305-309 ЦПК України, і не є певною окремою процедурою. Так, зокрема, положення чинного ЦК України взагалі передбачають, що те, що особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є підставою для оголошення такої особи померлою, а не для встановлення факту смерті. З огляду на зазначене, автор вважає за доцільне виключити п. 9 ч. 1 ст. 315 з ЦПК України. Також, в роботі проаналізовано положення п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України та ст. 317 ЦПК України, зроблено висновок про те, що дані норми не визначають різні порядки розгляду справ, а фактично співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норма. Ст. 317 ЦПК України визначає особливості встановлення факту смерті, якщо це сталося на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України. Окрема увага приділяється аналізу та порівняльній характеристиці процедур розгляду справ про оголошення особи померлою та процедурі встановлення факту смерті особи. Автором стверджується, що у випадку, якщо існують припущення щодо можливої смерті особи, то необхідно звертатися до суду із заявою про оголошення особи померлою і суди повинні розглядати дані справи в порядку ст. 305-309 ЦПК. Якщо ж наявні достовірні докази смерті особи, але відсутній документ, на підставі якого органи РАЦС здійснюють державну реєстрацію смерті, тоді заявник подає заяву про вставлення факту смерті особи і суди розглядають дану справу в порядку, визначеному п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.ukcivil proceedingsseparate proceedingsdeclaring a person deceasedstate registration of the death of a personestablishing the fact of the death of a person.цивільне судочинствоокреме провадженняоголошення особи померлоюдержавна реєстрація смерті особивстановлення факту смерті особи.Стаття