Рома, Андріанна ІгорівнаАндріанна ІгорівнаРомаСарапін, Олександр Васильович2026-01-282026-01-282025Рома А. Р. Релігійна ідентифікація римлян періоду Республіки та Імперії : дис. ... доктора філософії : 031 Релігієзнавство. Київ, 2025. 180 с.УДК 2-42:94(37)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/9960Рома А. Р. Релігійна ідентифікація римлян періоду Республіки та Імперії. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. – Київ, 2025. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі релігієзнавства за спеціальністю 031 «Релігієзнавство». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка МОН України, Київ, 2025. Дослідження присвячене комплексному вивченню феномену релігійної ідентифікації римського суспільства, розкриттю її принципів, механізмів та характерних особливостей, починаючи з Ранньої Республіки, їхню трансформацію в період Імперії та рецепцій в європейській культурі. Робота розкриває потенціал цивілізаційного впливу Давнього Риму на смислове поле культури та систему ціннісних координат сучасної Європи. Актуальність обраної теми, в першу чергу, зумовлена стрімким зростанням інтересу до вивчення античних студій, невід’ємною складовою яких є Давньоримська цивілізація, і водночас підкріплена актуалізацією проблеми ідентичності, що особливо гостро постає в епоху геополітичних та ідеологічних зрушень. Передумови формування сучасної Європи та її основні ціннісні орієнтири були закладені в часи існування Риму як Республіки та Імперії, адже його культурної експансії в певний момент історичного розвитку зазнав майже кожен континент Землі. Дане дослідження вперше виводить аналіз організації «Громада одвічної традиції – Традітіо Індіґес» в площину наукового дискурсу, що відкриває новий погляд на діяльність релігійних організації в Україні. Особливістю даної наукової роботи є комплексний релігієзнавчий аналіз релігійної ідентифікації римлян та її переосмислення в сучасному світі. Попри зростаючий інтерес до вивчення теми в провідних західноєвропейських та американських інституціях, ця проблематика залишається поза фокусом актуальних досліджень вітчизняних вчених. Робота містить кардинально новий погляд на релігійну ідентифікацію в Давньому Римі та її рецепції в сучасності, адже в тексті дисертації застосовано крос-дисциплінарний підхід, оскільки ключі до глибинного розуміння проблеми знаходяться на перетині культурології, історії, психології, лінгвістики та релігієзнавства. З огляду на те, що заявлена проблема потребує комплексного підходу, її міждисциплінарна перспектива не лише сприяє поглибленню знань про витоки сучасної цивілізації Заходу, але й розширює можливості аналізу процесів ідентифікації в інших історичних та культурних контекстах. Перший розділ, «Аналітичний огляд дослідницької літератури», що присвячено аналізу робіт сучасних авторів та творів римських інтелектуалів, являє собою теоретико-методологічний фундамент, на якому ґрунтується подальше дослідження. Порівняння нинішніх наукових інтерпретацій з історичною перспективою бачення римської релігійної традиції її сучасниками уможливлює глибоке розкриття проблематики релігійної ідентифікації та підкреслює поліфонію її аспектів. В роботі стверджується автентичність та самостійність релігії римлян, на противагу альтернативним точкам зору, що конституюють римську релігію як похідну від грецької. У другому розділі, «Релігійне життя римлян в період Ранньої Республіки», розкривається співвідношення sacra privata та sacra publica як основоположних категорій релігійного життя римлян. В ньому також демонструється різноманіття приватних та публічних культів і їхнє значення для республіканського Риму. Підкреслюється значущість календарно-обрядового циклу в контексті релігійної ідентифікації та його консолідуюча роль в суспільстві. Особлива увага зосереджується на інституті жрецтва й питанню його інтеграції в соціально- політичний простір: показана діяльність жерців як чиновників, що впливають на важливі державні рішення, та функціонування релігійних колегій як соціальних ліфтів. Даний розділ підкреслює соціоцентричне ядро релігії і демонструє взаємозалежність релігійної ідентифікації та суспільної ієрархії. Продемонстровано кореляцію соціального статусу людини з її включенням в публічне релігійне життя Риму: використання елітами релігії як інструменту впливу; тлумачення чеснот, якими мають володіти представники відповідної ієрархічної ланки суспільства, як певних божественних уособлень; маргіналізація релігійно-публічної активності жінок (окрім колегії весталок). Третій розділ дисертації, «Релігійні метаморфози Пізньої Республіки та Імперії», всебічно розкриває трансформацію, що відбувалася з релігією в процесі розширення територій. Розглянуто причини та передумови зникнення традиційної римської релігії, зокрема під впливом іноземних культів, й зміну системи релігійних цінностей через глобалізацію та інклюзію римського громадянства. Продемонстровано вплив реформ Октавіана Августа на релігійну ідентифікацію: роль імператора як верховного жреця та хранителя традицій посилює зв’язок релігійної та політичної компонент шляхом впровадження соціокультурної ланки. Поява нових божеств (Pax Augusta, Fortuna Augusta, Concordia Augusta) являє собою символічне привласнення загальноримських чеснот імператором, і водночас транслює божественне покровительство римської влади. У цій частині дисертаційної роботи експлікується взаємозалежність релігійного, соціального, культурного, геополітичного чинників та їхній вплив на релігійну ідентифікацію римлян. Визначено роль релігії як соціального маркеру: римська релігія була одним із шляхів демонстрації лояльності імперії, що відкривало нові політичні та кар’єрні можливості для жителів захоплених територій. Водночас акцентується увага на протилежних тенденціях: тією мірою, якою римське громадянство втрачає свою ексклюзивність і стає доступним кожному, послаблюється необхідність засвідчування причетності до громади, – це своєю чергою сприяло актуалізації локальних культів, що врешті-решт докорінно змінили автентичну релігійну доктрину римлян. У четвертому розділі дисертаційного дослідження, «Рецепції римського язичництва в європейській культурі», ілюструється вплив Римської імперії на цивілізаційну парадигму Заходу. Продемонстровано історичну ретроспективу та сучасний стан реконструкторських організацій римської традиції, зокрема – Nova Roma, Римського Традиційного Руху (Il Movimento Tradizionale Romano), а також вперше розглянуто зареєстровану в Україні у 2021 році релігійну організацію «Громада одвічної традиції – Традітіо Індіґес». Реконструкторські організації слугують вдалим прикладом поєднання традиції та інновації, наголошуючи на ідейно-творчому потенціалі римської релігії для сучасних реалій та вимог. Водночас в їхній діяльності простежуються викривлення, пов’язані з впливом на оригінальну традицію особистої ангажованості: яскравим свідченням слугує езотеричне спрямування Традиційного Римського Руху, яке зосереджується на самозаглибленні, що є несумісним з соціоцентричним ядром релігії римлян. Релігійна ідентифікація виступає маркером цивілізаційної ідентифікації, що засвідчує просторово-часовий та символічний зв’язок жителів сучасної Європи з її витоками – Античністю. Показано, що інтеграція римської релігії в сучасність актуалізує її ідентифікаційні механізми – приналежність до релігійної традиції допомагає учасникам організацій відчути спорідненість з Давньоримською цивілізацією. Практичне значення даної роботи полягає у розширенні вітчизняного релігієзнавчого дискурсу та зміцненні наукового потенціалу міждисциплінарних досліджень. Всебічний аналіз релігійної ідентифікації римлян доцільний не лише в контексті вивчення спадку Античності, але є також необхідним для розуміння сучасних культурних та ідентифікаційних процесів. Наявність реконструкторських організацій та рухів, натхненних римською релігійною та культурною традицією, діяльність яких спрямована на символічне відродження Давнього Риму, підтверджує потребу в поглибленому вивченні даної проблематики. Римська релігія доводить історичну значущість власної ролі у формуванні західної цивілізаційної ідентичності та зберігає свій соціально- культурний вплив дотепер.Roma A. I. The Religious identification of the Romans of the Republic and Empire periods. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. – Kyiv, 2025. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 031 – Religious Studies – Taras Shevchenko National University of Kyiv – Kyiv, 2025. This study is dedicated to a comprehensive exploration of the phenomenon of religious identification in Roman society, focusing on its principles, mechanisms, and distinctive features from the Early Republic, their transformation during the Imperial period, and their reception in European culture. The work highlights the civilizational impact of Ancient Rome on the semantic framework of culture and the value system of contemporary Europe. The relevance of the chosen topic is primarily driven by the growing interest in the study of antiquity, an integral component of which is Roman civilization. This interest is further amplified by the contemporary emphasis on issues of identity, which emerge with particular intensity in times of geopolitical and ideological shifts. The foundations of modern Europe and its core value orientations were established during the Republican and Imperial periods of Rome, whose cultural expansion, at a certain point in history, influenced nearly every continent. This research introduces, for the first time, an analysis of the organization «Community of Eternal Tradition – Traditio Indiges» into academic discourse, providing a novel perspective on the activities of religious organizations in Ukraine. A distinguishing feature of this dissertation is its comprehensive religious studies analysis of Roman religious identification and its reinterpretation in the modern world. Despite the increasing interest in this topic among leading Western European and American institutions, it remains largely overlooked in the current research of domestic scholars. The work offers a fundamentally new perspective on religious identification in Ancient Rome and its modern reception, employing a cross-disciplinary approach. The keys to a deeper understanding of this issue lie at the intersection of cultural studies, history, psychology, linguistics, and religious studies. Given the complexity of the subject, its interdisciplinary perspective not only deepens knowledge about the origins of Western civilization but also broadens the scope for analyzing identification processes in other historical and cultural contexts. The first chapter, «Analytical Review of Research Literature», is devoted to analyzing the works of contemporary researchers and writings of Roman intellectuals, serving as the theoretical and methodological foundation for the subsequent study. By comparing modern scholarly interpretations and reconstructing historical retrospectives through the lens of Roman religious traditions as perceived by their contemporaries, the chapter facilitates an in-depth understanding of the issue of religious identification and highlights the polyphony of its aspects. The work asserts the authenticity and independence of Roman religion, countering alternative views that consider it a derivative of Greek religion. The second chapter, «Religious Life of Romans in the Early Republic», examines the relationship between sacra privata and sacra publica as foundational categories of Roman religious life. It explores the diversity of private and public cults and their significance for Republican Rome. The importance of the calendar-ritual cycle is emphasized in the context of religious identification and its role in societal cohesion. Special attention is given to the priesthood and its integration into the socio-political sphere, showcasing the role of priests as officials influencing key state decisions and religious colleges as avenues for social mobility. This chapter underscores the socio- centric core of Roman religion and illustrates the interdependence between religious identification and social hierarchy. It demonstrates how social status influenced an individual's participation in Rome's public religious life, from the elites' use of religion as a tool of influence to the gods, embodying virtues expected of different societal ranks, and the marginal involvement of women (except the Vestal Virgins). The third chapter, «Religious Metamorphoses of the Late Republic and Empire», explores the transformations in Roman religion during territorial expansion. It examines the causes and prerequisites for the decline of traditional Roman religion and demonstrates how foreign cults were integrated into the religious fabric, influencing the value system under globalization and the inclusivity of Roman citizenship. The reforms of Octavian Augustus are analyzed for their impact on religious identification, particularly the role of the emperor as the high priest and guardian of traditions, strengthening the connection between religion and politics, with a socio-cultural dimension interwoven. The emergence of new deities (Pax Augusta, Fortuna Augusta, Concordia Augusta) symbolizes the emperor’s appropriation of Roman virtues and divine patronage of imperial authority. This chapter explicates the interrelations among religious, social, cultural, and geopolitical factors and their impact on Roman religious identity. It identifies religion as a social marker, with Roman religion serving as a means of demonstrating loyalty to the empire, opening political and career opportunities for the inhabitants of conquered territories. Conversely, as Roman citizenship lost its exclusivity, local cults gained prominence, ultimately reshaping Roman religious doctrine. The fourth chapter, «Receptions of Roman Paganism in European Culture», illustrates the influence of the Roman Empire on the civilizational paradigm of the West. It presents a historical retrospective and contemporary status of reconstructionist organizations of Roman tradition, including Nova Roma, the Roman Traditional Movement (Il Movimento Tradizionale Romano), and the religious organizatio «Community of Eternal Tradition – Traditio Indiges», registered in Ukraine in 2021. Reconstructionist organizations exemplify the blending of tradition and innovation, adapting Roman religion to modern realities while highlighting distortions introduced by personal biases (the esoteric orientation of the Roman Traditional Movement, which emphasizes introspection, contrary to the socio-centric core of Roman religion). Religious identification emerges as a marker of civilizational identity, evidencing the spatial-temporal and symbolic connections between contemporary Europeans and their roots in Antiquity. The integration of Roman religion into modernity revitalizes its identificational mechanisms, as affiliation with religious tradition helps participants of such organizations feel connected to Ancient Roman civilization. The practical significance of this work lies in expanding Ukrainian discourse in religious studies and strengthening the scientific potential of interdisciplinary research. The study of Roman religious identification is relevant not only for understanding the legacy of Antiquity but also for analyzing contemporary cultural and identification processes. Reconstructionist organizations and movements inspired by Roman religious and cultural traditions, aimed at symbolically reviving Ancient Rome, underscore the depth and relevance of this topic. Roman religion attests to its historical significance in shaping Western civilizational identity and continues to exert influence today.ukримська релігіярелігійна ідентифікаціяідентичністькультурна ідентифікаціяцивілізаціяантичністьязичництвосоціокультурні трансформаціїрелігійний культглобалізаціякультурасуспільствоантропологіяRoman religionreligious identificationidentitycultural identificationcivilizationantiquitypaganismsocio-cultural transformationsreligious cultglobalizationculturesocietyanthropologyДисертація