Наумовська, ОлесяОлесяНаумовська2026-04-202026-04-202022-07-22Наумовська, О. (2022). INVARIANT STRUCTURES IN LIMINAL RITES ACCORDING TO ARNOLD VAN GENNEP. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(1), 51–54. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2022.31.1010.17721/1728-2659.2022.31.10https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/16632The article is devoted to the analysis of Arnold van Gennep's study of the invariant structure of funeral rituals in his famous work "The Rites of Passage" (1909). In the scientific concept of the scientist, the rites of passage (initiation rites) accompany the most important periods and events of human life and are associated with changes in the position (including social) and status of an individual. Analyzing the funeral cycle, A. van Gennep emphasizes that preliminar rites ("rites of separation from the previous world") are the least pronounced, liminar rites ("rites performed in the intermediate period") are long and complex, and the most important and most developed are postliminar rites ("rites of inclusion in the new world") which are carried out to incorporate the dead to the world of the dead. Rich empirical material allowed him to characterize the general ideas in different cultures about the afterlife as a space similar to the world of the living, with an equivalent structure of organization of society. At the same time, A. van Gennep points to the mythologies of a complex journey to the world of the dead and concludes that the elements of the complex of rites of passage depend on ideas about the distance and location of the otherworld.The most dangerous among the dead A. van Gennep characterizes those whose death was not accompanied by funeral rites, as well as children who were not baptized, did not receive a name and did not pass initiation, and therefore can not be incorporated into the world of the living or the dead – they exist at the expense of the living and often seek revenge. On this basis, A. van Gennep calls funeral rites "practical rites of long duration" that help the living to get rid of eternal enemies. These ideas, according to the author of this article, influenced the formation of the paradigm of demonological characters of mythological legends and folk tales. A. van Gennep emphasizes the reverse voluntary or forced movement of the soul from the world of the living to the world of the dead and vice versa. The rites of joining the mortal space, according to A. van Gennep, are consistent with the incorporative rites of the profane world. A. van Gennep considers the folklore motifs of the descent to the land of the dead with a number of taboos to reflect on this, the violation of which, on the contrary, serves as a means of incorporation into the community of the dead, which allows a safe and unimpeded stay of the newcomer in the afterlife. These numerous transitions of an individual from life to death and vice versa, or from profane to sacred with a return back to the profane worlds, the scientist calls "complete turnover", which is the main essence of the rites of passage.Присвячено обсервації дослідження Арнольдом ван Ґеннепом інваріантної структури похоронних ритуалів у його знаменитій праці "Обряди переходу" (1909). У науковій концепції ученого, обряди переходу (ініціаційні обряди) супроводжують найважливіші періоди і події життя людини й пов'язані зі зміною її становища (зокрема соціального) і статусу. Аналізуючи похоронний цикл, дослідник акцентує на тому, що у ньому найменше виражені передлімінарні обряди("обряди відокремлення від попереднього світу"), лімінарні ("обряди, здійснювані у проміжний період") – тривалі і складні, а найважливішими і найбільшою мірою розробленими є постлімінарні ("обряди включення у новий світ"), здійснювані заради прилучення померлого до світу мертвих. Багатий емпіричний матеріал дозволив йому схарактеризувати загальні уявлення у різних культурах про потойбіччя як простір, подібний до світу живих, з еквівалентною структурою організації суспільства. Водночас А. ван Ґеннеп вказує на міфологеми складної подорожі до світу мертвих та висновковує: елементи комплексу обрядів переходу залежать від уявлень про відстань і розташування потойбіччя. Найнебезпечнішими з-поміж мерців А. ван Ґеннеп характеризує тих, смерть яких не супроводжувалась похоронними обрядами, як і діти, які не були охрещеними, не отримали імені і не пройшли ініціацію, а відтак не можуть інкорпоруватися ні до світу живих, ні до світу мертвих – вони існують за рахунок живих і часто прагнуть помсти. На цій підставі А. ван Ґеннеп називає похоронні обряди "практичними обрядами тривалої дії", які допомагають живим позбутися вічних ворогів. Ці уявлення, на думку автора статті, вплинули на формування парадигми демонологічних персонажів міфологічної легенди і билиці. А. ван Ґеннеп наголошує на реверсному добровільному чи примусовому переміщенні душі від світу живих до світу мертвих і навпаки навіть за умови її долучення до останнього. Обряди долучення до мортального простору, за А. ван Ґеннепом, суголосні інкорпоративним обрядам профанного світу. Учений вважає алюзією на це фольклорні мотиви спуску до країни мертвих із дотриманням ряду табу, порушення яких, навпаки, слугує засобом інкорпорації до спільноти мертвих, що уможливлює безпечне і безперешкодне перебування новоприбулого у потойбіччі. Ці численні переходи людини від життя до смерті і навпаки, або ж від профанного до сакрального із поверненням до профанного світів учений називає "повним оборотом", що і становить основну сутність обрядів переходу.ukArnold van Genneprites of passagefuneral ritualslifedeathАрнольд ван Ґеннепобряди переходупохоронні ритуалижиттясмертьСтаття