Жолос Тарас ОлександровичМазуренко Валерій Іванович2023-11-152024-05-102023-11-152023Жолос Т. О. Синхронізація ділових циклів України та ЄС в умовах глобальної волатильності : дис. … д-ра філософії : 292 Міжнародні економічні відносини / Жолос Тарас Олександрович. - Київ, 2023. - 223 с.УДК 339.9; 339.56.055; 339.9:004; 339:330.131.7https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/5563Здійснено історичний аналіз теорії економічних циклів від її витоків до сьогодення й виділено найсуттєвіші риси, котрі допомагають ідентифікувати ділові цикли серед інших типів і видів економічної 3 циклічності. За своєю частотністю, ділові цикли є відмінними від короткострокових флуктуацій і довгострокових трендів і тривають від одного до дванадцяти років. За своєю сферою охоплення ділові цикли є найзагальнішими серед усіх економічних циклів і стосуються більшості видів економічної діяльності, що обґрунтовує доцільність їх вимірювання за допомогою показника реального ВВП. При цьому є три альтернативних підходи до застосування даних по ВВП для вимірювання ділових циклів: без подальших трансформацій (класичні цикли), як реальний ВВП за вирахуванням довгострокового тренду (цикли приросту) і як темпи приросту реального ВВП (цикли темпів приросту). З огляду на мету дисертації й специфіку вхідних даних для України, в дисертаційному дослідженні було надано перевагу аналізу циклів темпів приросту. Було здійснено порівняльний аналіз підходів кейнсіанської і неокласичної теорії до структуроутворюючих чинників ділових циклів. Зокрема, кейнсіанська теорія робить наголос на шоках попиту й ролі держави в регулюванні фаз ділового циклу, а неокласична школа — на шоках пропозиції й саморегулюючій функції ринку. Найвизначальнішим проривом у теорії ділових циклів став розвиток теорії реальних ділових циклів, головним інструментом котрої є складні економетричні моделі. Спираючись на інструментарій теорії реальних ділових циклів, кейнсіанські і монетаристські теорії ділових циклів були інтегровані в рамках великих векторних авторегресій, які дозволяють емпірично протестувати припущення і гіпотези цих теорій. Крім цього, для дослідження спільної динаміки багатьох часових рядів були розроблені близькі за суттю до векторних авторегресій динамічні факторні моделі. З огляду на мету й завдання дисертації, що передбачають аналіз спільної динаміки й синхронізації ділових циклів України та країн ЄС, в якості основного методу дослідження в цій роботі надається перевага динамічним факторним моделям. Було здійснено огляд емпіричної літератури з синхронізації ділових циклів, на основі якого було виявлено, що немає загальноприйнятого підходу до визначення поняття синхронності ділових циклів. Найчастіше за все це поняття визначається як функція від конкретних показників, що включають, у т.ч., коефіцієнт кореляції Пірсона, Евклідову відстань та індекс узгодженості фаз циклів. При цьому властивості цих показників є відмінними, що обумовлює доцільність комплексного застосування цих показників для дослідження синхронізації ділових циклів. Серед детермінант синхронності ділових циклів найчастіше за все виділяють торговельну і фінансову інтеграції, ефект яких на синхронність ділових циклів не є однозначним і може бути, залежно від переважання конкретних видів товарних і фінансових потоків, позитивним або негативним. З іншої сторони, відмінності у галузевих структурах економік майже завжди мають негативний ефект на синхронність ділових циклів. Враховуючи взаємозалежності між переліченими факторами, їхнє комплексне дослідження вимагає застосування системного підходу. Було датовано, за допомогою квартальної версії алгоритму Брай-Бошан і алгоритму Д. Гардінґа і А. Паґана, хронологію специфічних ділових циклів кожної з країн ЄС та спільного ділового циклу ЄС. Відповідно до запропонованої хронології спільного ділового циклу ЄС, протягом 1975-2022 рр. відбулося вісім рецесій. При цьому останні три рецесії (Велика рецесія; Криза суверенного боргу; пандемія COVID-19) стали поштовхом до глибокого реформування інституційної інфраструктури ЄС, що проявилося як у створенні нових наддержавних органів, так і прийнятті нових нормативно-правових актів. Найважливішою з цих реформ було прийняття під час пандемії COVID-19 програми NextGenerationEU, яка стала, за рахунок розширення фіскальних повноважень Європейської комісії, першим кроком на шляху до створення повноцінного фіскального союзу в межах ЄС. Також було встановлено, що поворотні точки у хронології специфічних ділових циклів країн ЄС є тісно кластеризованими, що є аргументом на користь доцільності моделювання спільного ділового циклу ЄС. За допомогою баєсівської динамічної факторної моделі був змодельований спільний діловий цикл ЄС протягом 2001Q2-2022Q4. Вихідні фактори з динамічної факторної моделі були утлумачені за допомогою кореляційного й графічного аналізу. Зокрема було встановлено, що вихідні фактори відповідають описовій хронології спільного ділового циклу ЄС, значимо корелюють з деякими європейськими і глобальними макроекономічними показниками й мають регіональне тлумачення по лінії захід-схід в ЄС, що узгоджується з низкою досліджень щодо існування поділу країн ЄС на так званий “центр” і “периферію”. Виходячи з перелічених спостережень було зроблено висновок, що вихідні фактори є не суто статистичними конструкціями, а також мають економічну релевантність, що дає підстави для їх наступного застосування для дослідження синхронізації ділового циклу України з країнами ЄС. За допомогою індексу Черкейра-Мартінса і індексу негативної абсолютної різниці було проаналізовано динаміку синхронізації ділового циклу України з країнами ЄС за період 2001Q2-2022Q4. Було встановлено, що динаміка синхронності ділових циклів України та країн ЄС головним чином визначається глобальними шоками, що мають сильний, негативний ефект щодо неї. Після ізоляції ефектів глобальних шоків за допомогою динамічної факторної моделі було виявлено, що синхронність ділового циклу України з країнами ЄС у більшості випадків мала тренд до зростання, особливо у період після набуття чинності ПВЗВТ. Також було продемонстровано, що діловий цикл України є, в середньому, більш синхронізованим з північними, центральними і східними країнами ЄС, ніж західними і південними країнами. Нарешті, діловий цикл України став менш чутливим до коливань у спільному ділового циклу ЄС за досліджуваний період. Детермінанти синхронності ділових циклів України та країн ЄС були проаналізовані за допомогою регресійного аналізу системи одночасних рівнянь, яка була оцінена за допомогою методу триступеневих найменших квадратів. Було визначено, що торговельна інтеграція і схожість секторальної спеціалізації мають позитивний ефект на синхронність ділових циклів. З іншої сторони, ефект фінансової інтеграції є неоднозначним і залежить від специфікації моделі та конкретного показника, що застосовується в якості проксі-змінної для фінансової інтеграції. Тим не менш було продемонстровано, що фінансова інтеграція є каналом транскордонного поширення національних шоків, що має позитивний ефект на синхронність. Нарешті, було визначено деякі практичні заходи щодо забезпечення подальшої інтеграції України з ЄС і синхронізації їхніх ділових циклів. Зокрема, це стимулювання експорту чорних металів до Німеччини та інших провідних ринків імпортних товарів промислового призначення в ЄС, лібералізація фінансового ринку України та модернізація економіки з наголосом на сектор послуг. З огляду на вищезазначені обставини було зроблено загальний висновок, що діловий цикл України, після врахування ефекту глобальних шоків, демонструє тренд до і має перспективу подальшої синхронізації з країнами ЄС. Ключові слова: економічне зростання, економічні цикли, ділові цикли, синхронізація ділових циклів, європейська інтеграція, економічна інтеграція, глобалізація, міжнародна торгівля, міжнародна фінансова інтеграція, ПВЗВТ, динамічна факторна модель, зростання волатильності, кластерний аналіз, регресійний аналіз, пандемія COVID-19.The defining features of business cycles among other types and kinds of economic cycles were identified on the basis of historical analysis of the theory of economic cycles from its origins to modern iteration. Within the frequency domain, business cycles last from one to twelve years and differ from both short-term fluctuations and secular trends. The scope of business cycles is the most general among all kinds of economic cycles and covers the majority of economic activity; in view of this, business cycles are generally studied using real GDP series. Three main approaches to measuring business cycles are based on level real GDP series (classical cycles), detrended real GDP series (growth cycles), and the growth rates of real GDP series (growth rate cycles). In view of the purpose of this thesis and the limited scope of the time series that are available for Ukraine, growth rate cycles were chosen as the preferred measure in this thesis. In order to summarize the underlying forces that shape business cycles, a comprehensive comparative analysis of Keynesian and Neoclassical business cycle theories was undertaken. In particular, Keynesian theory highlights the role of demand shocks and argues in favor of government intervention, while Neoclassical theory gives primacy to supply shocks and argues that markets are self-regulating. The most significant breakthrough in business cycle theory was the emergence of the Real Business Cycle theory, with its extensive use of complex econometric models. Based on the statistical advancements of the Real Business Cycle theory, Keynesian and Neoclassical approaches to business cycles were integrated within the joint framework of large vector autoregressions, which allow for the assumptions and hypotheses of these theories to be tested against empirical data. Moreover, dynamic factor models that are similar in spirit to vector autoregressions were developed for the analysis of the joint dynamics of a large number of time series. In view of the purpose and the instrumental goals of this thesis, which include an analysis of the joint dynamics and co-movement of the business cycles of Ukraine and EU member states, dynamic factor models were chosen as the primary method of analysis in this thesis. An overview of the extant empirical literature on business cycle co-movement revealed that there is no single commonly accepted definition of business cycle co-movement. The notion of co-movement is most commonly defined based on that of another specific empirical measure, which include, among others, the Pearson correlation coefficient, the Euclidean distance, and the phase concordance index. Moreover, the differences in the particular features of these measures of co-movement necessitate their joint application when analyzing business cycle co-movement. The most commonly cited determinants of business cycle co-movement include trade and financial integration, whose effect with respect to co-movement is ambiguous and, according to the dominant kind of trade or financial flows, can be either positive or negative. Differences in industrial specialization, on the other hand, virtually always have a negative effect with respect to co-movement. In view of the co-dependencies among the above listed determinants, their comprehensive analysis necessitates the use of a system approach. The chronologies of the specific business cycles of each EU member state and the common EU business cycle were dated using the Bry-Boschan quarterly algorithm and the Harding-Pagan algorithm. According to the chronologies thus dated, the common EU business cycle went through eight recessions over the period of 1975-2022. Of these recessions, the last three (the Great Recession; the Sovereign debt crisis; the COVID-19 pandemic) became an impetus for the refinement of EU’s institutional infrastructure, including both the establishment of new EU-wide bodies and the adoption of new legislation. Arguably the most important reform was the adoption of the NextGenerationEU package during the COVID-19 pandemic, which foreshadows, through an expanded fiscal role for the European Commission, a fully-functional fiscal union in the EU. It was also established that the turning points in the chronologies of the specific business cycles of EU member states form tight clusters, which supports the notion of modeling a common EU business cycle. A Bayesian dynamic factor model was used to model the common EU business cycle over the period of 2001Q2-2022Q4. The resulting factors from the dynamic factor model were interpreted with the help of correlational and visual analysis. In particular, it was found that the factors thus modeled are aligned with the descriptive chronology of the common EU business cycle, exhibit strong correlations with certain European and global macroeconomic indicators, and can be interpreted with a view to the emerging west-east regional divide in the EU, which has been previously documented in a range of studies on EU core-periphery patterns. Based on these observations, it was concluded that the factors thus modeled are not just statistically, but also economically relevant, which justifies their subsequent use for the analysis of the co-movement of the business cycles of Ukraine and the EU. The evolution of the co-movement of the business cycle of Ukraine vis-à-vis those of EU member states was analyzed over the period of 2001Q2-2022Q4 on the basis of the Cerqueira-Martins index and the negative absolute difference index. It was shown that the dynamics of the co-movement of the business cycles of Ukraine and the EU are primarily driven by global shocks, which have a large, negative effect in relation thereto. A decomposition of the real GDP series revealed that in many cases, after accounting for the effects of these shocks, there has been a trend toward greater business cycle co-movement between Ukraine and the EU, particularly in the period after the entry into force of the DCFTA. It was also shown that the business cycle of Ukraine tends to be on average more synchronized with those of northern, eastern and southern EU member states than western and southern member states. Lastly, an analysis of the factor loadings from the dynamic factor model implies that the business cycle of Ukraine became less sensitive to the common EU business cycle over the period under consideration. The determinants of business cycle co-movement among EU member states and with Ukraine was investigated on the basis of regression analysis; a system of simultaneous equations was estimated via the method of three-stage least squares. The results suggest that trade integration and similarity of sectoral specialization have a positive effect on business cycle co-movement. Conversely, the effect of financial integration is ambiguous and depends on model specification and the particular indicator that is used as a proxy variable with respect to financial integration. Nevertheless, it was shown that there is some evidence that financial integration leads to financial contagion in the case of national shocks, which has a positive effect on co-movement. Lastly, several practical measures to further the economic integration of Ukraine with the EU and promote the co-movement of their business cycles were identified. In particular, these include the development of Ukraine’s potential with respect to the export of iron and steel to Germany and other prominent EU import markets for industrial goods, the liberalization of Ukraine’s financial market, and economic modernization with a focus on service industries. In view of the above, it was concluded that in general, and after accounting for the effects of global shocks, the business cycle of Ukraine has generally moved toward greater co-movement vis-à-vis EU member states, with considerable potential for further alignment. Key words: economic growth, economic cycles, business cycles, business cycle co-movement, European integration, economic integration, globalization, international trade, international financial integration, DCFTA, dynamic factor model, increasing volatility, cluster analysis, regression analysis, COVID-19 pandemic.uaДисертація