Єрмоленко, Сергій СеменовичСергій СеменовичЄрмоленкоОстапенко, Марія ПетрівнаМарія ПетрівнаОстапенко2026-07-082026-07-082019Єрмоленко, С. С., & Остапенко, М. П. (2019). Тематико-ідеографічний аспект опису та аналізу епонімії. Studia Linguistica, (15), 53-65. https://doi.org/10.17721/StudLing2019.15.53-65УДК 81’37310.17721/StudLing2019.15.53-65https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/27012The paper focuses on the thematic-ideographic aspect of eponymic derivation and, correspondingly, eponymic derivation relationship. Eponymy is a three-member structure which consists of an underlying proper name, a derived eponymic lexeme (or phraseme), and the language-internal as well as extralinguistic relationship between the underlying and derived entities. Eponyms are derived from proper names (or onoma propria). From the viewpoint of thematic-ideographic classification, eponyms are categorized into various groups, such as realonyms and mythonyms, in accordance with what is their real world status: realonyms denote real objects, whereas mythonym non-existent or fictitious ones. In the group of realonyms, such thematic-ideographic subclasses are distinguished as anthroponyms, ergonyms, ethnonyms, zoonyms, cosmonyms, toponyms, chrononyms and chrematonyms (indcluding ideonyms), and in mythonym group, mythological anthroponyms, ergonyms, ethnonyms, zoonyms and theonyms (including daemonyms), toponyms and chrematonyms. Various thematic-ideographic groups of proper names differ in the degree of their activity with respect to eponym formation. Illustrating this, the authors draw on relevant etymological and semantic data: each group of Ukrainian, English and French examples is provided with etymological and semantic information. They also consider the problem of the special status of chrononyms and ethnonyms as proper names. Their study shows that in the abovementioned languages, the most productive with respect to eponymic derivation are anthroponyms and toponyms, and the most unproductive, chronomyms and chrematonyms, No eponyms are found to derived from onomastic fitonyms. An important part of eponym study, thematic-ideographic and other, is so called source critique, something which is demonstrated by the analysis of some entries of Etymologic dictionary of the Ukrainian language (ESUM), The present paper and the materials it contains are of interest for general linguistic theory research in the field of the overall semantic and semiotic potential of the secondary use of proper names as a whole and their individual thematic-ideographic subclasses in particular.У статті висвітлено тематико-ідеографічний аспект явища епонімічного словотвору та, відповідно, епонімічного дериваційного зв’язку. Явище епонімії характеризується тричленною структурою, яка включає твірну одиницю, похідну епонімічну лексему (або фразему) і екстра- та інтралінгвістичний мотиваційний зв’язок між твірною та похідною одиницями. Твірними одиницями для епонімів є власні назви (оніми або пропріативи). За тематико-ідеографічною ознакою оніми класифікуються на різні групи, такі, як реаліоніми та міфоніми відповідно до критерію відношення лексеми з реальним світом: реаліоніми позначають реальні об’єкти дійсності, а міфоніми – вигадані та неіснуючі. Серед реаліонімів виокремлюють антропоніми, ергоніми, етноніми, зооніми, космоніми, топоніми, хрононіми та хрематоніми (сюди ж належать ідеоніми), серед міфонімів – антропоніми, ергоніми, етноніми, зооніми, теоніми (а також демононіми), топоніми та хрематоніми. Тематичні групи власних назв по-різному виявляють активність у плані епонімічної деривації. Ілюструючи це, автори наводять етимологію та визначення, а також до кожної групи надають матеріал з української, англійської та французької мов, що включає етимологічну і семантичну характеристику. Згадано про особливості виокремлення хрононімів та етнонімів як пропріативів. Найбільш продуктивними у плані епонімічної деривації онімами у аналізованих мовах є антропоніми та топоніми, найменш продуктивними – хрононіми та хрематоніми. Для фітонімів похідних епонімів не зафіксовано. Важливим аспектом дослідження епонімів з тематико-ідеографічної та інших точок зору є критика джерел, що продемонстровано на прикладі деяких статей Етимологічного словника української мови. Матеріали цього дослідження становлять теоретико-лінгвістичний інтерес для студій у царині вивчення семантичного й семіотичного потенціалу вторинного використання власних назв у цілому та їх окремих тематико-ідеографічних розрядів зосібна.ukепоніміяонімідеографічний аспектепонімeponymeponymyproper nameideographic aspectСтаття