Скок Лілія ВолодимирівнаФурса Світлана Ярославівна2023-02-102024-05-102023-02-102017Скок Л. В. Нотаріальний та судовий порядок спадкування: 21 Німеччина і Україна : дис. ...канд. юрид. наук : 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Скок Лілія Володимирівна. - Київ, 2016. – 240 с.УДК 347.921+347.952https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/2559Дана робота є першим комплексним порівняльно-правовим дослідженням нотаріального та судового порядку спадкування в Україні та Німеччині, проблем охорони і захисту прав суб’єктів спадкових відносин у цих країнах. У роботі дано авторське визначення поняття «порядок спадкування». Встановлено, що спадкування в Україні здійснюється, як правило, в нотаріальному порядку, відповідно до українського законодавства спадкові права мають підтверджуватися свідоцтвом про право на спадщину, яке видається нотаріусами, уповноваженими особами органів місцевого самоврядування та консулами України. Встановлена відсутність чітких критеріїв розмежування порядків спадкування. Доведено, виходячи із аналізу діяльності судів в Україні та Німеччині, що рішення судів не повинні бути підставою для відтворення їхніх положень у нотаріальних актах, а суди – наділятися компетенцією з вирішення безспірних правових питань щодо спадкування, які посвідчуються в нотаріальному порядку. Обґрунтовано положення про те, що сучасні тенденції у правовій системі Німеччини, спрямовані на передачу окремих повноважень спадкового суду нотаріусам, підтверджують концептуальну правильність нотаріального порядку спадкування в Україні, оскільки в такий спосіб суди звільняються від не властивих їм організаційних та архівних функцій. Встановлено, що у німецькому спадковому праві, порівняно з українським, значно розширені межі висловлення заповідачем його волі (заповідальний відказ тощо) щодо розпорядження своїм майном у часі й за колом осіб. Доведено, що німецький договір про спадкування, який передбачає наміри потенційних спадкодавця і спадкоємців та інших заінтересованих осіб з визначення прав та обов’язків щодо спадщини, має суттєві відмінності від українського спадкового договору та може застосовуватися в Україні з метою досягнення більшої стабілізації спадкових відносин на майбутнє між усіма заінтересованими в спадкуванні. Сформульовані основні критерії свободи заповіту: 1) гарантовані державою можливості щодо його посвідчення: вимоги до віку і стану заповідача, наділення повноваженнями певних осіб на посвідчення заповіту, допустимі форми; 2) співпадіння волі й волевиявлення досягається за рахунок: відсутності впливу на заповідача, широких орієнтирів регламентації заповітів у законодавстві, підготовки висококваліфікованих фахівців, які уповноважені на посвідчення заповітів, забезпечення таємниці заповіту; 3) створення спеціальних умов зберігання заповітів і забезпечення їх дієвості не тільки в Україні, а й за її межами.uk-UAДисертація