Волошин, А.А.ВолошинЗагорулько, В.В.Загорулько2026-03-182026-03-182025-10-01Волошин, А. & Загорулько, В. (2025). Cилянка як стародавня етнічна українська прикраса (на прикладі діяльності майстрині з Івано-Франківщини, представниці української діаспори м. Манчестер Об’єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії). Українознавство, 3(96), 49-64. https://doi.org/10.17721/2413-7065.3(96).2025.337703УДК 391.7 (477)10.17721/2413-7065.3(96).2025.337703https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13475Relevance of the research. Ukrainian beaded jewellery is an important component of folk art and the national cultural heritage of Ukraine. Their emergence and development are closely related to the ethnic identity of the Ukrainian people, their spiritual world and their cultural traditions. Beadwork in Ukraine has deep historical roots. The first mentions of the use of beads for jewellery are found in archaeological finds of the Trypillia culture. Over the centuries, beadwork has become widespread, especially in the western regions of Ukraine (Hutsul, Bukovyna, and Podillia). The relevance of the study is due to the need for a systematic study of ancient Ukrainian jewellery as elements of the regional development of decorative and applied arts in the activities of craftsmen of the Ukrainian diaspora.The purpose is to investigate and analyze the artistic features and the process of creating the neck ornament of the sylianka using the example of the work of Olha Borysevich, a craftswoman from the Ivano-Frankivsk region, a representative of the Ukrainian diaspora in Manchester, United Kingdom, and her role in preserving Ukrainian identity.Conclusions. The analyzed factual material gives reason to assert that modern Ukrainian jewellery, namely beaded jewellery, has absorbed a plastic combination of line, rhythm, proportion, material, as well as the achievements of the folk art of the Ivano-Frankivsk region, creating a new complex of decorations that can adequately complement modern women's clothing. The presented sylianka primarily features phytomorphic (vegetable) and geometric motifs. All the jewellery described was created by stringing beads on thread and subsequently weaving them in the form of a wide necklace or ribbon. The craftswoman from the Ivano-Frankivsk region uses the technique of parallel stringing, cross-weaving and weaving on a loom. We see prospects for studying the features of sylianka by combining them with the study of Ukrainian ethnic jewellery in general, which will allow us to characterise in detail the system of female and male decoration in the studied region.Актуальність. Українські прикраси з бісеру є важливою складовою народного мистецтва та національної культурної спадщини України. Їх виникнення та розвиток тісно пов’язані з етнічною ідентичністю українського народу, його духовним світом та культурними традиціями. Бісероплетіння в Україні має глибокі історичні корені. Перші згадки про використання намистин для прикрас зустрічаються в археологічних знахідках трипільської культури. Протягом століть бісероплетіння набуло поширення, особливо в західних регіонах України (Гуцульщина, Буковина, Поділля). Актуальність дослідження зумовлена потребою системного вивчення стародавніх українських прикрас як елементів регіонального розвитку декоративно-ужиткового мистецтва у діяльності майстринь української діаспори.  Мета – дослідити та проаналізувати художні особливості й процес створення нашийної прикраси силянки на прикладі діяльності Ольги Борисевич, майстрині з Івано-Франківщини, представниці української діаспори м. Манчестер Об’єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії, та її роль у збереженні української ідентичності.  Висновки. Проаналізований фактологічний матеріал дає підставу стверджувати, що сучасні українські прикраси, а саме бісерні, ввібрали в себе пластичне поєднання лінії, ритму, пропорції, матеріалу, а також досягнення народного мистецтва Івано-Франківщини, утворивши новий комплекс оздоб, який гідно може доповнити сучасне жіноче вбрання. Основні мотиви, які прослідковуються у представлених силянках, – фітоморфний (рослинний) та геометричний. Усі описані прикраси були створені шляхом нанизування бісеру на нитку із подальшим переплетенням у вигляді широкого намиста або стрічки. Майстриня з Івано-Франківщини використовує техніку паралельного нанизування, перехресного плетіння та плетіння на станку. Перспективи дослідження особливостей силянок вбачаємо у поєднанні його з вивченням українських етнічних прикрас загалом, що дасть змогу детально охарактеризувати систему жіночого та чоловічого оздоблення досліджуваного регіону.ukукраїнознавстводіаспоранародна творчістьприкрасисилянкаСтаття