Мартинес-Гарсія, АнтонАнтонМартинес-ГарсіяІсаєв, ДаниїлДаниїлІсаєв0000-0002-6736-9860Юхименко, Наталія МиколаївнаНаталія МиколаївнаЮхименко0000-0003-3456-7518Колендо, Олексій ЮрійовичОлексій ЮрійовичКолендоГолоець, КшиштофКшиштофГолоець2026-02-272026-02-272025-12-28Мартинес-Гарсія, А., Ісаєв, Д., Юхименко, Н., Колендо. О., & Голець, К. (2025). Вплив модифікаторів на основі азолвмісних фенілметакрилатів на термостабільність полістиролу. Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хімія, 1 (60), 18-24. https://doi.org/10.17721/1728-2209.2025.1(60).3УДК 678+541.64+544.4+66.09510.17721/1728-2209.2025.1(60).3https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11068Background. This study investigated the effect of 4-(1H-pyrazol-1-ylmethyl)phenylmethacrylate (m1) and 4-(1H-1,2,4-triazol-1-yl)phenylmethacrylate (m2) on the kinetics and parameters of the thermal oxidative degradation of polystyrene modified with them using dynamic thermogravimetric analysis (TGA). Methods. The synthesis of polystyrene and modified samples was carried out by the method of intra-chain doping by adding 3 mol% of monomer additives to the base monomer during its radical thermally initiated polymerization. Results. The thermal oxidation degradation behavior of the modified polystyrene samples was analyzed and compared with unmodified polystyrene synthesized under identical conditions. The comparison was aimed at evaluating how the introduction of azole-containing phenyl methacrylates affects the thermal stability of polystyrene. Using the Coates-Redfern kinetic model, the thermogravimetric analysis data were processed and the activation energy (Ea), pre-exponential factor (Z), and rate constant (k) of degradation were calculated. Сonclusions. It has been shown that the m2 monomer, when covalently introduced into the polymer, can be recommended for practical use in the manufacture of thermally stabilized polystyrene.Вступ. У цьому дослідженні вивчено вплив 4-(1Н-піразол-1-ілметил)фенілметакрилату (m1) та 4-(1H-1,2,4-триазол-1-іл)фенілметакрилату (m2) на кінетику та параметри процесу термоокислювальної деградації модифікованого ними полістиролу за допомогою динамічного термогравіметричного аналізу (ТГА). Методи. Синтез полістиролу та модифікованих зразків проводили методом внутрішньоланцюгового легування додаванням 3 мол.% мономерних добавок до базового мономеру під час його радикальної термоініційованої полімеризації. Результати. Поведінку термоокиснювальної деградації зразків модифікованого полістиролу було проаналізовано та порівняно з немодифікованим полістиролом, синтезованим за ідентичних умов. Порівняння мало на меті оцінити, як введення азолвмісних фенілметакрилатів впливає на термічну стабільність полістиролу. Використовуючи кінетичну модель Коутса–Редферна оброблено дані термогравіметричного аналізу та розраховано енергію активації (Ea), передекспоненціальний фактор (Z) і константу швидкості (k) деградації. Висновки. Показано, що мономер m2 при ковалентному введенні в полімер може бути рекомендовано для практичного застосування при виготовленні термостабілізованого полістиролу.ukполістиролазолифенілметакрилатитермоокислювальна деструкціятермогравіметріякінетичні характеристикиенергія активаціїтермостабілізаціяpolystyreneazolesphenyl methacrylatesthermo-oxidative degradationthermogravimetrykinetic characteristicsactivation energythermostabilizationСтаття