Liashko, MaksymMaksymLiashko2026-04-072026-04-072025-12-30Liashko, M. (2025). PHILOSOPHY OF AUTHORSHIP IN THE AGE OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE: FROM THE "DEATH OF THE AUTHOR" TO INTERTEXTUAL CREATIVITY. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 2(13), 34–38. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/13-5/1410.17721/2523-4064.2025/13-5/14https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14526B a c k g r o u n d . The article examines the problem of authorship in the context of the development of modern philosophical concepts and challenges associated with the phenomenon of artificial intelligence. The classical ideas about the author, laid down in the ancient tradition (Plato, Aristotle), are compared with modern concepts (R. Barthes, M. Foucault), which have questioned the idea of an individual creator. The relevance of the topic is due to radical changes in the field of cultural production, where generative AI systems create texts, images and ideas, which forces us to rethink the very concepts of creativity, originality and intertextuality. The aim of the study is to analyze the transformation of the philosophy of authorship – from the mythological ideal of inspiration to digital intertextuality – and to determine its ontological content in the era of AI. M e t h o d s . The study is based on historical-philosophical, hermeneutic and comparative methods. Historical-philosophical analysis allows us to reconstruct the evolution of the concept of authorship in different eras. The hermeneutic approach is used to interpret the texts of Plato, R. Barthes, M. Foucault and modern foreign and domestic philosophers, and the comparative method is used to compare classical and poststructuralist concepts with the phenomenon of digital creativity. R e s u l t s . It is demonstrated that in the times of antiquity, Plato, the author acts as a mediator between the divine and the human, while in the modern era, he is an autonomous creator. In the 20th century (R. Barthes, M. Foucault), the author becomes a function of discourse, which is why, according to poststructuralism, the text lives outside the author, and meaning is formed in the act of reading. In the 21st century, this idea finds new confirmation in the technological sphere, namely in AI algorithms that create content based on existing data, thereby embodying the idea of intertextuality in practice. The concept of "death of the author" acquires a new meaning, a new dimension of "network authorship", which changes the idea of creating meanings, where the author is already a collective, and the creative process is distributed between man and technology. C o n c l u s i o n s . In the philosophical sense, authorship appears as a historical form of spiritual activity, it is by no means an immutable property of the individual himself. It evolves along with the development of technology and art. Today, in the era of the spread and active development of artificial intelligence systems, the concept of "author" is significantly expanded and includes both inspiration and algorithmic replication of cultural codes. Addressing the methodological foundations of the philosophy of authorship allows us to more deeply understand not only the boundaries of creativity, but also a new ontology of the text, in which human and machine experiences interact in the creation of meaning.В с т уп . Розглянуто проблему авторства в контексті розвитку сучасних філософських концепцій і викликів, пов'язаних з феноменом штучного інтелекту. Зіставлено класичні уявлення про автора, закладені ще в античній традиції (Платон, Арістотель), із модерними концепціями (Р. Барт, М. Фуко), які поставили під сумнів ідею індивідуального творця. Актуальність теми зумовлена радикальними змінами у сфері культурного виробництва, де генеративні системи ШІ створюють тексти, зображення й ідеї, що змушує переосмислити саме поняття творчості, оригінальності та інтертекстуальності. Метою дослідження є аналіз трансформації філософії авторства від міфологічного ідеалу натхнення до цифрової інтертекстуальності та визначення її онтологічного змісту в епоху ШІ. М е т о д и . Використано історико-філософський, герменевтичний та порівняльний методи. Історико-філософський аналіз дозволяє реконструювати еволюцію поняття авторства в різні епохи. Герменевтичний підхід застосовано для інтерпретації текстів Платона, Р. Барта, М. Фуко та сучасних закордонних і вітчизняних філософів, а порівняль-ний метод ужито для зіставлення класичних і постструктуралістських концепцій із феноменом цифрової творчості. Р ез у л ь т ат и . Продемонстровано, що за часів античності у Платона автор виступає посередником між божественним і людським, а в модерну добу – автономним творцем. У ХХ столітті (Р. Барт, М. Фуко) автор стає функцією дискурсу, саме тому згідно з постструктуралізмом, текст живе поза автором і сенс формується в акті читання. У ХХІ столітті ця ідея знаходить нове підтвердження в технологічній сфері, а саме в алгоритмах ШІ, які створюють контент на основі наявних даних, тим самим утілюючи ідею інтертекстуальності на практиці. Аргументовано, що концепція "смерті автора" набуває нового значення, нового виміру "мережевого авторства", яке змінює уявлення про створення смислів, де автором стає вже колектив, а процес творчості розподілено між людиною та технологією. В и сн о в к и . Обґрунтовано, що у філософському сенсі авторство постає як історична форма духовної актив-ності, і це аж ніяк не є незмінною властивістю самого індивіда. Вона еволюціонує разом із розвитком технології та мистецтва. Сьогодні, у добу поширення та активного розвитку систем штучного інтелекту поняття "автор" значно розширюється та вбирає у себе як натхнення, так і алгоритмічну реплікацію кодів культури. Доведено, що звернення до методологічних основ філософії авторства дозволяє глибше осмислити не лише межі творчості, але й нову онтологію тексту, в якій людський і машинний досвіди взаємодіють у створенні смислу.ukhistory of philosophyartificial intelligenceauthorshipcreativitytextісторія філософіїштучний інтелектавторствотворчістьтекстСтаття