ДЕМСЬКА, ОрисяОрисяДЕМСЬКА2026-06-102026-06-102024-12-20ДЕМСЬКА, О. (2024). LANGUAGE IN THE OPTICS OF WAR. Folia Philologica(8), 24–35. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2024/8/410.17721/folia.philologica/2024/8/4https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22794Language security studies are currently undergoing a phase of intensive formation. Recent research explores language both as an object of study and as a subject of security and military studies. This article aims to provide a scholarly interpretation of language as an object of language security research. Language acquires military determinism alongside its status as a national value, which falls within the scope of national interest, particularly when such a status is discursively accentuated. In situations of threat or emerging danger, any language – especially when it serves as a crucial element of a society’s political framework, a marker of ethno-political identity, a symbol of its native speakers, and a matter of national interest – demonstrates its inherent militarisation. The exemplary material includes the existentially distinct Yugoslav military events between 1991 and 2001, as well as russia’s war against Ukraine since 2014, including its full-scale phase from 2022. At first glance, language and war may seem like entirely distant concepts, yet they are interconnected through human agency. Language is an inherent characteristic of human nature, while war is a human conscious activity that cannot exist without language. The relationship between language and war extends beyond the individual to the state, particularly in modern times, where political language identity of it is almost always subject to protection, including military defence. Even if, for a certain period, language and war appear to occupy opposite extremes on the spectrum of human existence, there inevitably comes a moment when they converge, and language, despite all else, becomes an integral part of war. The militarisation of language typically manifests through two main models: 1) when, during a certain period, a shared language serves as a security instrument for many but, with a shift in context, transforms into a threat and disintegrates; and 2) when two languages exist in existential opposition, meaning that their organic coexistence within the same linguistic group, at the same time, in the same territory, and with the same functions, becomes virtually impossible. The Ukrainian language, which actualizes the second model, demonstrates its militarised nature particularly under the following conditions: war and occupation of part of its territory; the legacy of colonisation and russification; and external influences on linguistic minority groups in Ukraine.Мовні безпекові студії сьогодні перебувають у стані інтенсивного формування. З’являються праці, у яких мова, з одного боку, є об’єктом досліджень, а з іншого – предметом безпекових та воєнних студій. Метою статті є запропонувати наукове осмислення мови як об’єкта лінгвобезпекових досліджень. Мова набуває мілітарної детермінованості разом зі статусом національної цінності, яка входить у поле зору національного інтересу, особливо за умови дискурсивної акцетованості такого статусу мови. У ситуації загрози або появи небезпеки кожна мова, особливо тоді, коли вона є важливим елементом політичної конструкції суспільства, маркером етно-політичної ідентичності, символом народу-носія мови, національним інтересом, проявляє власну мілітарність. Прикладовим матеріалом слугують екзистенційно відмінні Югославські міліарні події між 1991 та 2001 роками та війна росії проти України з 2014 року, включно з гарячою фазою з 2022 року. На перший погляд такі далекі поняття як мова і війна поєднує людина. Мова є іманентною людською рисою, а війна її свідомою діяльністю, неможливою без мови. Війна і мова пов’язані не лише з людиною, а й з державою, особливо у модерні часи, де її політична мовна ідентичність практично завжди є об’єктом захисту, часто воєнного. Навіть якщо якийсь час мова і війна перебувають у крайніх протилежних точках осі життя, у якийсь момент вони зустрінуться, і мова, попри все, стане частиною війни. Мілітарність мови зазвичай реалізує себе через дві базові моделі: 1) коли у певний період спільна мова багатьох слугує інструментом безпеки, але зі зміною контексту перетворюється на загрозу і розпадається; і 2) коли дві мови перебувають в екзистенційному протистоянні, що означає мінімальну можливість органічного співіснування у межах однієї лінгвістичної групи в один і той самий час на одній і тій самій території з одними й тими самими функціями. Українська мова, яка реалізує другу модель, проявляє свою мілітарну природу, зокрема, за таких умов: війна і окупація частини території; спадщина колонізації та русифікації; зовнішні впливи на лінгвістичні міноритарні групи в Україні.ukмовамілітарність мовивійнадискурсдискурсивна детермінованістькартина світунаративмілітарний наративlanguagelanguage militarisationwardiscoursediscursive determinismworldviewnarrativemilitary narrativeСтаття