Цюрупа, МихайлоМихайлоЦюрупаКречетова, ВіраВіраКречетоваДворський, ОлексійОлексійДворський2026-02-262026-02-262024Цюрупа, М., Кречетова, В., & Дворський, О. (2024). Десять років російського вторгнення в Україну: еволюція «гібридної загрози» до масштабної війни «нового покоління». Українознавчий альманах, (35), 121–127. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2024.35.15УДК 355/359(477)10.17721/2520-2626/2024.35.15https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10990Стаття присвячена соціально-філософському та воєнно-політологічному аналізу небезпечної еволюції російського вторгнення в України у широкому контексті глобальної безпеки. Експліковано закономірний шлях від малопомітних, прикритих наративами «нас тут немає» дій підтримки озброєних сепаратистів ДНР-ЛНР, до відкритого агресивного нападу на Україну «силами вторгнення» для швидкого проведення «спеціальної військової операції», а після її провалу, переходу до масштабних бойових дій півмільйонною мобілізованою армією у війні на знищення українства. Десятки років росіянами проводиться політика підкорення України спочатку «м‘якою» силою енергетичної прив‘язки до «газового спрута», фальсифікацією української історії, гуманітарним туманом «єдності народів», далі переходом до «конфлікту нижче збройного» при спробі захопити острів Тузла (2003 р.) (що можна розцінити як пролог війни), розв‘язанням «гібридної» війни, надалі – повномасштабної та кроками по демонстрації переваги у повітряно-космічному просторі, зрештою ядерним шантажем. Визнання переростання війни у майбутньому на «катастрофічне зіткнення» світових держав, або на «зіткнення світових лідерів за межами України», за термінологією американських аналітиків (Томас Ф. Лінч), не є достатнім для глибинного наукового аналізу еволюції російських планів та дій, у яких проглядається агресивна закономірність, притаманна мілітарній суті неоімперіалізму. У сучасній російсько-українській війні ціллю стає знищення збройного опору України, подальша неоколонізація незалежної держави, відновлення імперських російських амбіцій на євро-азійському просторі. За цих умов важливим є теоретичне та праксеологічне завдання визначити форму (модель) воєнної безпеки нашої країни у ситуації довготривалого протистояння з Московією з огляду на невтішну динаміку безпекової ситуації в Європі та перспектив «озброєного миру». Якщо західні аналітики вважають, що майбутнє «оповите туманом неясності», а європейські армії начебто мають запас у 4-5 років на підготовку до війни з Московією, то невідкладне завдання українських вчених полягає у науковому передбаченні тенденції до погіршення глобальної безпекової ситуації, у якій Україна вже показала приклад незламності та боротьби. Запропоновано огляд 4-х моделей воєнної безпеки для неї: синергетичний, євроатлантичний, ізраїльський варіант та синтетичний, вибір якого буде надано політикам та стратегам.The article is devoted to the socio-philosophical, military-political analysis of the dangerous evolution of the Russian invasion of Ukraine in the broader context of global security. The author explicates a natural path from subtle actions of support for armed separatists of the DPR-LPR, covered by the narrative ‘we are not here’, to an open aggressive attack on Ukraine by ‘invasion forces’ for a quick ‘special military operation’, and after its failure, to large-scale hostilities with a half-million-strong mobilised army in a war to destroy Ukrainians. For decades, the Russians have been pursuing a policy of subjugating Ukraine, first by the ‘soft’ power of energy ties to the ‘gas octopus’, falsification of Ukrainian history, humanitarian fog of ‘unity of peoples’, then by the transition to a ‘conflict below armed conflict’ in an attempt to seize the island of Tuzla (2003) (which can be seen as a ) (which can be regarded as a prologue to war), the unleashing of a ‘hybrid’ war, then a full-scale war, and steps to demonstrate superiority in airspace, and finally nuclear blackmail. Recognition of the war's escalation into a ‘catastrophic clash’ of world powers, or a ‘clash of world leaders outside Ukraine’, in the terminology of American analysts (Thomas F. Lynch), is not sufficient for a deep scientific analysis of the evolution of Russian plans and actions, іn the current Russian-Ukrainian war, the goal is the destruction of Ukraine's armed resistance, further neocolonisation of the independent state, and the restoration of Russia's imperial ambitions in the Euro-Asian space. Under these circumstances, it is important to determine the form (model) of our country's military security in a situation of long-term confrontation with Muscovy, given the disappointing dynamics of the security situation in Europe and the prospects for an ‘armed peace’. While Western analysts believe that the future is ‘shrouded in a fog of uncertainty’ and European armies seem to have a margin of 4-5 years to prepare for a war with Muscovy, the urgent task of Ukrainian scholars is to scientifically predict the deteriorating trend in the global security situation, in which Ukraine has already shown an example of resilience and struggle. The author offers an overview of 4 models of military security for it: synergistic, Euro-Atlantic, Israeli and synthetic, the choice of which will be given to politicians and strategists.ukкласичні теорії війнифілософія війни нового поколіннянауковий дискурс безпекових перспективмоделі воєнної безпеки Україниclassical theories of warphilosophy of war of the new generationscientific discourse of security perspectivesmodels of military security of UkraineСтаття