СОПІЛЬНЯК, С.С.СОПІЛЬНЯК2026-06-162026-06-162020СОПІЛЬНЯК, С. (2020). Linguo-pragmatic potential of Persian omens and superstitions. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(26), 31–36. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2020.26.31-3610.17721/1728-242X.2020.26.31-36https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23280This paper attempts to find out the linguo-pragmatic potential of Persian folk omens and superstitions according to their reasonableness / unreasonableness for the individual and the functions they perform in daily lives of Iranians. The views of national and foreign scholars on the problem of folk omens and superstitions studying and systematizing, the reasons and consequences of the functioning of these linguistic and cultural units in human communities are briefly characterized; classifications proposed by researchers are examined. Some scholars consider fear as a reason of human belief in omens and superstitions, as well as trying to explain environmental phenomena that go beyond everyday experience and do not fit the usual imagination. There is no doubt that beliefs compiling these microtexts have come from ancient times, but despite their specific, often illogical nature, they are so ingrained in the minds of people that continue to function in contemporary communities as peculiar cultural constants and prescriptions regulating everyday human behavior. Scholars point out objective and non-objective folk omens and superstitions. Objective or true omens are based on centuries-old experience and observations of generations, they have a logical explanation, and therefore it is useful to imitate them. Non-objective or false superstitions reflect unrealistic, non-existent links between phenomena, man and nature, they are false and fictitious. The paper outlines some peculiarities of reasonable and unreasonable Persian signs and superstitions functioning in comparison with the Ukrainian ones in the respective linguistic and cultural communities. These microtexts have been found to perform a number of functions in a person's daily activities, including regulatory, prognostic, axiological, moral, ethical, psychotherapeutic, and other functions. It is concluded that the study of folk omens and superstitions through the spectacle of linguo-pragmatics opens the way to a better understanding of the processes of comprehension of the surrounding reality by representatives of a certain linguistic culture, that are always characterized by vivid ethno-specificity.Здійснено спробу з'ясувати лінгвопрагматичний потенціал перських народних прикмет і забобонів на предмет їхньої логічності / алогічності для людини і функцій, які вони виконують у повсякденному житті іранців. Стисло охарактеризовано позиції вітчизняних та зарубіжних науковців щодо проблеми вивчення та систематизації народних прикмет і забобонів, причин та наслідків функціонування цих мовно-культурних одиниць у людських спільнотах, розглянуто запропоновані дослідниками класифікації. Деякі вчені причиною віри людини в прикмети й забобони вважають страх, а також намагання пояснити явища навколишнього середовища, які виходять за межі повсякденного досвіду і не вкладаються у звичні уявлення. Не викликає сумніву, що уявлення, які лежать в основі цих мікротекстів, походять із сивої давнини, але попри їхній специфічний, часто алогічний характер, вони настільки вкорінилися у свідомість людей, що продовжують функціонувати в сучасних спільнотах як своєрідні культурні константи, настанови, що регулюють повсякденну поведінку людини. Вчені поділяють народні прикмети й забобони на об'єктивні та необ'єктивні. Об'єктивні, або ж справжні, прикмети ґрунтуються на багатовіковому досвіді та спостереженнях поколінь, вони мають логічне пояснення, і тому наслідувати їх корисно. Необ'єктивні, або ж хибні, прикмети й забобони відображають нереальні, неіснуючі зв'язки між явищами, людиною і природою, вони є неправдивими й містять у своїй основі вимисел. Окреслено деякі особливості функціонування логічних та алогічних перських прикмет і забобонів порівняно з українськими у відповідних лінгвокультурних спільнотах. Встановлено, що ці мікротексти виконують низку функцій у повсякденній діяльності людини, зокрема регулятивну, прогностичну, аксіологічну, морально-етичну, психотерапевтичну та ін. Зроблено висновок про те, що вивчення народних прикмет і забобонів із позицій лінгвопрагматики відкриває шлях до кращого розуміння процесів осмислення навколишньої дійсності представниками певної лінгвокультури, які завжди характеризуються яскравою етноспецифікою.ukлінгвопрагматиканародна прикметазабобонлінгвокультураперська моваlinguo-pragmaticsfolk omensuperstitionlinguistic culturePersianСтаття