Лановик , ЗорянаЗорянаЛановикЛановик , Мар’янаМар’янаЛановик2026-04-082026-04-082024-02-10Лановик, З., Лановик, М. (2024). THE ARTIST WITHOUT MOTHERLAND: ON THE JOSEPH CONRAD’S “CULTURAL HOMELESSNESS” ISSUE. Polish Studies of Kyiv, 39(39), 218–232. https://doi.org/10.17721/psk.2023.39.218-23210.17721/psk.2023.39.218-232https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14872The article examines the problem of the writer’s national identity based on J. Conrad’s original works, memoirs of his contemporaries and critics who analyzed the works of the English classic writer in the following decades. The main attention is paid to the point of view that examines the figure of J. Conrad from the standpoint of multiculturalism, in particular the combination of Polish, British and Ukrainian (Polissia) components with interspersed elements of the cultures of Africa, the East and Latin America acquired in the course of life. Finding out which national and cultural paradigm was perceived by the writer as «Own» in the existential sense of the foundations of human existence, as well as which ethnic environment most recognized the writer as «Own», without feeling the cognitive dissonance of his creative pursuits with the national picture of the world, the authors come to the conclusion, that the multicultural identity of the British writer of Polish origin gave rise to an existential situation of «cultural homelessness»: compatriots (for example, Stefan Żeromski) could not forgive their countryman’s transition to another language and to another cultural and historical field, often considering this step as betrayal; representatives of British culture (Virginia Woolf, Bertrand Russell) did not hide the fact that, although Conrad writes in their language, his works remained incomprehensible to them because of the tragic pathos that is not peculiar to British literature; and Edward Said examined J. Conrad’s works in the context of colonial discourse, placing him on the same level as Rudyard Kipling, the greatest creator of imperial narratives. It is suggested that the closest to understanding the paradox of Conrad’s identity came Ukrainian émigré writers (Yevhen Malaniuk, Yurii Kosach), who were themselves exiles without the possibility of returning to their Motherland, and therefore understood the psychology and moods of the Polish writer abroad. They claimed that J. Conrad renounced the national features of his own culture in order to affirm universal human values.У статті на основі авторських творів Дж. Конрада, спогадів його сучасників та критиків, що аналізували творчість англійського класика у наступні десятиліття, досліджується проблема національної ідентичності письменника. Основна увага приділена точці зору, яка розглядає постать Дж. Конрада із позицій мультикультуралізму, зокрема поєднання польського, британського та українського (поліського) компонентів із вкрапленнями набутих у процесі життєдіяльності елементів культур Африки, Сходу та Латинської Америки. З’ясовуючи, яка національно-культурна парадигма сприймалася Дж. Конрадом як «Своя» в екзистенційному сенсі основ людського буття, а також, яке етнічне середовище найбільше визнавало письменника «Своїм», не відчуваючи когнітивного дисонансу його творчих пошуків із загальнонаціональною картиною світу, автори доходять висновку, що мультикультурна ідентичність британського митця польського походження породила екзистенційну ситуацію «культурної бездомності»: співвітчизники (наприклад, Стефан Жеромський) не могли пробачити своєму землякові переходу на іншу мову та в інше культурно-історичне поле, нерідко розглядаючи це як зраду; представники британської культури (Вірджинія Вулф, Бертран Рассел) не приховували, що, хоча Конрад пише їхньою мовою, – залишається їм незрозумілим через невластивий британській літературі трагізм; а Едвард Саїд розглядав творчість Дж. Конрада у контексті колоніального дискурсу, ставлячи його в один ряд із найбільшим творцем імперських наративів Редьярдом Кіплінгом. Висловлюється припущення, що найбільше до розуміння парадоксу Конрадової ідентичності наблизилися українські письменники-емігранти (Євген Маланюк, Юрій Косач), які самі були вигнанцями без можливості повернутися на Батьківщину, тому розуміли психологію і настрої польського митця на чужині. Вони стверджували, що Дж. Конрад відмовився від національних рис власної культури задля утвердження загальнолюдських цінностей.ukJoseph Conradnational identitymulticulturalismcultural homelessnessemigrationДжозеф Конраднаціональна ідентичністьмультикультуралізмкультурна бездомністьеміграціяСтаття