Зайцева Марія ВасилівнаРижков Микола Миколайович2023-09-052024-05-102023-09-052015Зайцева М. В. Взаємодія країн брікс у постбіполярному світі : структура, тенденції, перспективи : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.04 політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку / Зайцева Марія Василівна - Київ, 2015. - 205 с.УДК 327 (1-67 БРІКС)https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4570Дисертаційну роботу присвячено цілісному концептуальному аналізу модифікації міжнародної взаємодії в умовах глобалізації, визначенню чинників структуризації об’єднання БРІКС як неформального міжнародного актора та з’ясуванню прикладних аспектів взаємодії країн БРІКС у сучасному світі. Робота ґрунтується на узагальненні теоретичних і методологічних підходів до проблем впливу неформальних об’єднань на міжнародні відносини, визначенні авторської позиції щодо політичних, економічних та безпекових чинників партнерства країн БРІКС, дослідженні тенденцій та практики функціонування неформального об’єднання у міжнародному середовищі. У роботі представлено авторське емпіричне дослідження щодо перспектив потенційного впливу неформальних об’єднань на світову політику, на прикладі Великої сімки та БРІКС, та встановлено, що у політичній сфері сукупний вплив країн Великої сімки на процеси глобального управління є відносно високим у порівнянні з БРІКС, в економічній сфері при наявних перевагах Великої сімки БРІКС може стати альтернативою західним економічним та фінансовим інституціям, у безпековій сфері наявні значні суперечності через різноспрямовані національні інтереси та прагнення окремих країн координувати військове співробітництво. Ключові слова: глобалізація, неформальні структури глобального управління, БРІКС, Бразилія, РФ, Індія, Китай, ПАР. У результаті дослідження взаємодії країн БРІКС у постбіполярному світі та з’ясування структури, тенденцій та перспектив об’єднання у сучасній системі міжнародних відносин зроблено такі висновки: 1. На початку ХХІ століття трансформація міжнародної системи, зумовлена впливом процесів глобалізації на формування постбіполярного світу, призвела до переосмислення концептуальних і методологічних засад міжнародної взаємодії у політичній, економічній та безпековій сферах, до з’ясування чинників взаємовпливу глобального розвитку на формування неформальних структур глобального управління, диференціації пріоритетів світової, регіональної і національної політики для ключових акторів у глобальному середовищі. Сучасні дослідження новітніх механізмів міжнародного співробітництва ґрунтуються на осмисленні об’єктивних і суб’єктивних чинників, що зумовлюють врахування наслідків глобалізації у взаємодії державних і недержавних акторів міжнародних відносин і формують концептуальні підходи до модифікації міжнародної взаємодії, серед яких виокремлюють – біфуркаційний, еволюційний і критичний. За біфуркаційним підходом зміна принципів міжнародної взаємодії відбувається завдяки глобалізації, оскільки саме глобалізація сприяє реструктуризації міжнародних відносин, і як наслідок виникає взаємозалежність політичних та економічних інтересів, яка може призвести до якісного структурування глобального середовища залежно від зміни параметральних характеристик міжнародного співробітництва. За еволюційним підходом модифікація міжнародної взаємодії розглядається як процес еволюції світового порядку, суспільства та світової економіки, що потребує від міжнародної спільноти поступової адаптації до більш взаємозалежного і нестабільного світу. За критичним підходом інтегрований світ узалежнюється від політичних авторитарних режимів та від злочинних і терористичних угруповань, що 166 призводить до їх втручання у критичні системи життєдіяльності держав, впливаючи на їх функціонування. Авторський концептуальний підхід полягає у розгляді модифікації міжнародної взаємодії з погляду впливу глобалізації на формування сучасної системи міжнародних відносин та участі в глобальному управлінні неформальних міжнародних акторів. Водночас появу неформальних об’єднань серед сукупності міжнародних акторів можна кваліфікувати як прояв модифікації міжнародної взаємодії, як формування альтернативної форми глобального управління, як ускладнення ієрархії суб’єктів міжнародних відносин. Зокрема неформальне об’єднання БРІКС характеризується проявом глобальної взаємодії країн, які розташовані на різних континентах, мають різну культурну спадщину, але прагнуть до посилення лідерських позицій в світі. У форматі БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР) передусім досягаються взаємні економічні інтереси і стратегії конкуренції з провідними міжнародними акторами США та ЄС, здійснюються спроби впливати на міжнародну політику та безпеку. Ключові слова: глобалізація, неформальні структури глобального управління, БРІКС, Бразилія, РФ, Індія, Китай, ПАР.uaДисертація