Івановська, ОленаОленаІвановська2026-03-182026-03-182025Івановська, О. (2025). Фольклористика між текстом і артефактом: дослідницька спадщина Олекси Долі. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (38)), 141-145. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.21УДК 39:069(477.53)+378.4.096-057.175(477.411)Доля10.17721/1728-2659.2025.38.21https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13512This article presents a comprehensive analysis of the scholarly, museological, and pedagogical activities of Oleksii Leonidovych Dolia (1964–2017) – Honored Worker of Culture of Ukraine, Director of the Center for Folklore and Ethnography at Taras Shevchenko National University of Kyiv, and one of the leading representatives of the Kyiv folkloristic school. The study explores his fieldwork approaches, which were distinguished by deep contextualization of folklore texts, meticulous documentation of the "material code" of ritual practices (notably, the wedding in the village of Plishivets, 1984), and interdisciplinary methodology that combined ethnography, folklore studies, cultural studies, and museum practice. Special attention is given to his methods of interpreting material culture as a key line of research ("objects as texts"), as well as to his initiatives in promoting folk traditions: the creation of the first catalog of folk artists in Ukraine, organizing over one hundred exhibitions of decorative and applied arts, holding national ethnographic festivals, and developing interactive museum projects ("Ukrainian Traditional Toy and Doll", "Blessed Ukraine", among others). The article analyzes Dolia's contribution to the study of folk lyrics and psalms, with a focus on efforts to preserve and reconstruct unique examples of memorial and spiritual songs. A separate section is devoted to his pedagogical work: teaching courses such as "Folk Crafts" and "Ukrainian Decorative and Applied Arts," and conducting field seminars that shaped a new generation of folklorists and cultural scholars. The spiritual dimension of Dolia's life is also outlined, culminating in his acceptance of monasticism under the name Nestor in 2017. Through his unique methodology and personal sincerity, O. Dolia laid the foundation for a modern interpretation of folklore as a living tradition that integrates scholarly precision with a deep sense of the people's soul. His legacy and experience remain relevant benchmarks for future interdisciplinary research and museum-educational practices. The article also introduces some previously unpublished materials from the scholar's personal archive, kept at the Center for Folklore and Ethnography, transcribed by Iryna Baramba and Yaryna Zakalska.У статті представлено комплексний аналіз наукової, музейної та педагогічної діяльності Олексія Леонтійовича Долі (1964–2017) – Заслуженого працівника культури України, директора Центру фольклору та етнографії КНУ імені Тараса Шевченка, одного із провідних представників київської фольклористичної школи. Розглянуто його підходи до польових досліджень, які відзначалися глибокою контекстуалізацією текстів, детальною фіксацією "речового коду" обрядових практик (зокрема весілля в с. Плішивець, 1984 р.), а також міждисциплінарністю – поєднанням етнографії, фольклористики, культурології та музеєзнавства. Особливу увагу приділено методам інтерпретації матеріальної культури як важливої стратегії дослідження "речі як тексту", а також формам популяризації народних традицій: створенню першого в Україні каталогу народних майстрів, організації понад ста виставок декоративно‐ужиткового мистецтва, проведенню національних етнофестивалів та інтерактивних музейних проєктів ("Українська традиційна іграшка та лялька", "Благословенна Україна" тощо). Проаналізовано внесок Долі у розви ток дослідження народної лірики та псальм, зокрема зусилля зі збереження і відтворення унікальних зразків поминальних і духовних пісень. Окрема частина статті присвячена педагогічній роботі Долі: навчальні дисципліни "Народні промисли", "Українське декоративно ужиткове мистецтво", польові семінари, які сформували нове покоління фольклористів та культурологів. Окреслено також духовний вимір його діяльності, кульмінацією якого стало прийняття чернецтва з ім'ям Нестор у 2017 р. Завдяки своїй унікальній методології та особистій щирості О. Л. Доля заклав підвалини для сучасного осмислення фольклору як актуальної традиції, що поєднує наукову точність із глибоким почуттям народної душі. Здобутки та досвід ученого залишаються актуальними орієнтирами для подальших міждисциплінарних досліджень і музейно освітніх практик. У науковий обіг уведено деякі матеріали неоприлюдненого особистого архіву ученого, розшифрованого Іриною Барамбою та Яриною Закальською, що зберігається у Центрі фольклору та етнографії КНУ імені Тараса Шевченка.ukфольклорфольклористикауречевлені кодитрадиційна культураПолтавщинамузеєзнавствонематеріальна культурна спадщинакультурна практикапольові записиfolklorefolkloristicsmaterial codestraditional culturePoltava regionmuseologyintangible cultural heritagecultural practicefield recordingsСтаття