Юр'єв, Є.ДЄ.ДЮр'єв2026-06-172026-06-172024Юр'єв, Є. (2024). Presentation of a Person for Identification under the 1960 and 2012 Criminal Procedure Codes: comparative Legal Analysis. Вісник кримінального судочинства(1), 269–283. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/269-28310.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/269-283https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23764The article presents an in-depth interdisciplinary analysis of the evolution of legal regulation and practical application of the identification lineup procedure in Ukraine, covering both codifications of criminal-procedure legislation – the 1960 Criminal Procedure Code of the Ukrainian SSR and the current 2012 Criminal Procedure Code of Ukraine. The study is scientifically and practically relevant for three main reasons. First, the state of war and large-scale population displacement have greatly complicated the use of live fillers, sharply increasing reliance on photo line-ups in investigative practice. Second, the lack of procedural status for “other persons” and the legislative vagueness of the criteria of similarity and “marked differences” create a high risk of discriminatory or manipulative conduct that undermines the admissibility of obtained evidence. Third, Supreme Court case-law on whether the “necessity” of a photo line-up must be justified is fragmented: some judgments demand detailed reasoning for choosing the simplified form, while others deem it admissible without such justification, which confuses pre-trial authorities and defense counsel. The methodology combines historical-legal, formal-dogmatic and comparative approaches with empirical methods. Sources include the 1958 Fundamentals of Criminal Procedure, the 1960 CPC of the Ukrainian SSR, the 2012 CPC of Ukraine, as well as related by-laws and draft departmental instructions. The judicial corpus comprises more than forty Supreme Court decisions and sixty judgments of local and appellate courts from 2018–2024, examined through content analysis and case study. The empirical component consists of a survey of thirty-one investigators, inquirers, and prosecutors from Kharkiv and the Kharkiv region, alongside contextual analysis of twenty-five criminal cases involving both live and photo line-ups. Descriptive and correlation statistics processed in R verified the most frequent procedural defects. Findings show that investigators choose photo identification in 90 % of practical cases; only 27 % of those procedures were supported by a properly reasoned order, and 43 % of the files contained signs of violating similarity requirements. Selecting fillers for live line-ups is impeded by refusals or an inability to find volunteers quickly, especially in frontline communities and during curfew. In more than 30 % of cases, the presence of handcuffs, lack of a belt or shoelaces, or other visible signs of detention led trial courts to declare the evidence inadmissible, although the Supreme Court did not always uphold that view. Based on the analysis, the authors propose modernizing Article 228(6) CPC by: Mandating a reasoned order from an investigator, inquirer, or prosecutor when choosing a photo line-up, with an exhaustive list of grounds such as urgency, security risks, lack of fillers, and wartime or emergency conditions. Setting minimum and maximum numbers of fillers – three to five – with a detailed list of impermissible differences. Granting fillers the procedural status of voluntary assistants to the investigator, with basic identity verification. Creating an electronic Register of Voluntary Line-up Participants containing verified photo and biometric data, integrated with an artificial-image generator for situations where recruiting real fillers is impossible or unethical.Additionally, a departmental algorithm for documenting circumstances that prevent a live line-up is proposed, ensuring transparency and safeguards for the defense. Implementing these changes would enhance evidentiary reliability, shorten the time needed to organize investigative action, reduce manipulation risks, and reinforce the principles of immediacy, adversarial balance, and proportionality in human-rights interference. Future research should explore psychological experiments on how filler number and homogeneity affect identification accuracy, comparative analyses of procedures in Denmark, the Netherlands, and Canada, and a cybersecurity audit of the proposed register and selection algorithms in the context of personal-data protection. Keywords: criminal procedure; identification lineup; CPC of Ukraine; pre-trial investigation; photo line-up; fillers; admissibility of evidence; martial law and state of emergency; electronic register; AI-generated images.Стаття пропонує ґрунтовний міждисциплінарний аналіз еволюції правового регулювання та практичного застосування процедури пред’явлення особи для впізнання в Україні, починаючи з норм Кримінального процесуального кодексу Української РСР 1960 р. і завершуючи чинним КПК 2012 р. Наукова та практична актуальність дослідження зумовлена трьома фактами. По-перше, війна й масове переміщення населення суттєво ускладнили набір живих «заповнювачів» (fillers) і призвели до широкого вживання фотографічних лайн-апів у слідчій практиці. По-друге, відсутність чітко визначеного процесуального статусу «інших осіб» та розмите законодавче формулювання критеріїв подібності й «виразних відмінностей» створюють високий ризик дискримінаційних або маніпулятивних дій і ставлять під сумнів допустимість доказів. По-третє, практика Верховного Суду щодо обґрунтування «необхідності» фото-лайн-апу залишається фрагментованою: одні постанови вимагають детального мотивування вибору спрощеного способу, інші — вважають його прийнятним без пояснень, що породжує правову невизначеність. Методологічна основа складається з поєднання історико-правового, формально-догматичного та порівняльно-правового аналізів із емпіричними методами. Джерелами є «Основи кримінального судочинства» 1958 р., КПК 1960 р. УРСР, КПК 2012 р. України та супутні підзаконні акти й проєктні інструкції. Судовий корпус охоплює понад сорок постанов Верховного Суду й близько шістдесяти рішень місцевих і апеляційних судів (2018–2024 рр.), які досліджено за допомогою контент-аналізу та кейс-стаді. Емпіричну складову становить опитування 31 слідчого, дізнавача та прокурора Харкова й області, а також аналіз 25 кримінальних справ із живими і фото-лайн-апами. Статистичну обробку даних виконано в R — верифікація найпоширеніших процесуальних вад підтвердила, що в 90 % випадків слідчі обирають фото-лайн-ап, але лише в 27 % з них є належно мотивована постанова, а в 43 % справ виявлено порушення вимог подібності. Результати дослідження показують, що:– бракує обґрунтувань вибору фото-лайн-апу;– труднощі з набором живих «заповнювачів» загострюються у фронтових громадах та за комендантської години;– у понад 30 % випадків суди визнають докази недопустимими через явні ознаки тримання під вартою (наручники, відсутність шнурків тощо), хоча Верховний Суд не завжди підтримує таке рішення. На підставі аналізу пропонується модернізація ст. 228 п. 6 КПК: 1. Обов’язкове мотивування постанови слідчого, дізнавача або прокурора про призначення фото-лайн-апу з вичерпним переліком підстав (терміновість, загроза безпеці, брак заповнювачів, воєнний або надзвичайний стан тощо).2. Встановлення мінімальної й максимальної кількості заповнювачів (3–5) та детальний перелік недопустимих відмінностей між ними.3. Надання заповнювачам процесуального статусу добровільних помічників слідчого з базовою перевіркою особи.4. Створення електронного Реєстру добровільних учасників лайн-апів із перевіреними фото- та біометричними даними, інтегрованого з генератором штучних зображень для ситуацій, де залучення реальних заповнювачів неможливе або неприпустиме.5. Запровадження відомчого алгоритму документування обставин, що перешкоджають організації живого лайн-апу, для гарантії прозорості та захисту права на захист. Реалізація цих змін підвищить надійність доказової бази, скоротить час на організацію слідчої дії, зменшить ризики маніпуляцій і посилить принципи безпосередності, змагальності та пропорційності втручань у правах людини. У подальших дослідженнях доцільно провести психологічні експерименти щодо впливу кількості й схожості заповнювачів на точність упізнання, порівняльні аналізи процедур у Данії, Нідерландах та Канаді, а також аудит кібербезпеки пропонованого реєстру й алгоритмів відбору в умовах захисту персональних даних. Ключові слова: кримінальний процес; пред’явлення для впізнання; КПК України; досудове розслідування; фотознімки; «інші особи»; допустимість доказів; воєнний та надзвичайний стан; електронний реєстр; штучно-згенеровані зображенняukСтаття