Крисаченко, В.В.Крисаченко2026-03-182026-03-182025-12-15Крисаченко, В. (2025). Маніпулятивні наративи рашизму: новітня ідеологема про геноцид «совєтского народа». Українознавство, 4(97), 30-44. https://doi.org/10.17721/2413-7065.4(97).2025.342939УДК 32-049(470)+341.485(47+57)10.17721/2413-7065.4(97).2025.342939https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13489The relevance of the research. The manipulative operation of the Kremlin regime aims to discredit scientific conclusions about the real causes of the genocide of the Ukrainian and other peoples under the Russian Empire. By radically shifting the emphasis in the “perpetrator-victim” system, an attempt is being made at the legislative level to distort the meaning of these concepts and shift responsibility for their crimes to another (second, third) party. This narrative is part of the Russian strategema that Ukraine itself is the initiator of the current Russian-Ukrainian war, while the Russian Federation is the champion and defender of justice.The purpose of this study is to prove the scientific falsity of the Russian narrative concerning the genocide of the "Soviet people" and those who instigated it. The deliberate distortion of facts and manipulation of the tragic events of World War II are used by Kremlin propaganda to shift responsibility away from the real perpetrators of genocide, namely the Kremlin regime itself. Absurd doctrine is debunked by objective facts and scientific conclusions about the true nature of Moscow's misanthropic policies serve to debunk this absurd doctrine. Conclusions. Federal Law No. 74-FZ “On Perpetuating the Memory of the Victims of the Genocide of the Soviet People during the Great Patriotic War of 1941–1945” adopted by the State Duma of the Russian Federation on 22 April 2025, is an attempt to level the Kremlin regime's own crimes of genocide against enslaved peoples. The “Soviet people” as the object of genocide in the Kremlin's interpretation includes the entire Soviet community: both perpetrators and victims of the crime. Simultaneously, the scope of genocide extends beyond the boundaries of the USSR. This means that in reality, it is about removing the totalitarian state's own responsibility for the extermination of entire peoples and social communities. For the current aggression against Ukraine, the Russian mystification in the form of “historical memory” about the genocide of the “Soviet people” by the Nazis serves as a justification for the destruction of Ukrainian “Nazis.” The manipulative techniques of vote-building used by the Russians involve shifting the blame for the aggressor's criminal actions and their consequences onto the victims of the crimes themselves. The substitution of meanings and concepts, actions and phenomena, etc. leads to a fundamental change in the “aggressor-victim” opposition, in which Russia itself is portrayed as wronged and offended, and Ukraine as an invader. A striking embodiment of such technologies can be seen in confabulation — the production of imaginary memories, phantom images, distorted interpretations of certain states or events, and the creation of timeless and spaceless illusions. The Moscow despotism views political confabulations as the standard of public behaviour. All of its phantom grandeur is built on fictional myths.Актуальність. Маніпулятивна операція кремлівського режиму своєю метою має дискредитацію наукових висновків щодо справжніх причин геноциду українського та інших народів, підвладних російській імперії. Кардинально зміщуючи  наголоси в системі «насильник–жертва», чиниться спроба на законодавчому рівні здійснити смислову аберацію цих понять і перенести відповідальність за власні злочини на іншу (другу, третю) сторону. Цей наратив є складовою частиною рашистської стратегеми про те, що ініціатором нинішньої російсько-української війни є сама Україна, а РФ є поборником і захисником справедливості.  Метою дослідження є доведення наукової безпідставності російського наративу про геноцид «совєтского народа» та його призвідців. Свідоме перекручування фактів та маніпулювання трагічними подіями Другої світової війни використовуються кремлівською пропагандою для виведення за межі відповідальності справжніх винуватців геноциду, тобто сам кремлівський режим. Розвінчуванню цієї абсурдної доктрини слугують об’єктивні факти та наукові висновки щодо справжньої суті людиноненависницької політики Москви.  Висновки. Ухвалений 22 квітня 2025 р. Держдумою РФ Федеральний закон № 74-ФЗ «Об увековечении памяти жертв геноцида советского народа в период Великой Отечественной войны 1941–1945 годов» є спробою нівелювання власних злочинів геноциду кремлівського режиму проти поневолених народів.  «Совєтскій народ» як об’єкт геноциду в кремлівському тлумаченні включає всю радянську спільноту: і злочинців, і жертв злочину. Водночас суб’єкт геноциду переноситься за межі СРСР. А це означає, що насправді йдеться про знімання власної відповідальності тоталітарної держави за винищення цілих народів та соціальних спільнот. Для теперішньої агресії проти України рашистська містифікація у вигляді «історичної пам’яті» про геноцид нацистами «совєтского народа» постає виправданням для знищення українських «нацистів». Маніпулятивні технології вотебаутизму, якими користуються рашисти, передбачають перекладання вчинених агресором злочинних дій та їх наслідків на саму жертву злочинів. Підміна смислів і понять, дій і явищ тощо призводить до кардинальної зміни опозиції «агресор–жертва», в якій сама Росія зображується скривдженою та ображеною, а Україна – загарбником. Яскраве втілення подібних технологій простежується в конфабуляції – продукуванні уявних спогадів, фантомних образів, викривлених інтерпретаціях певних станів чи подій, створенні позачасових та позапросторових ілюзій. Для  московської деспотії політичні конфабуляції є нормою публічної поведінки. Вся її фантомна велич вибудована на вигаданих міфах та спекуляціях.ukУкраїнаросійсько-українська війнаманіпулятивні наративи«геноцид совєтского народа»вотебаутизмконфабуляціїСтаття