Naichuk (Найчук Антон Віталійович), AntonAntonNaichuk (Найчук Антон Віталійович)Markitantov (Маркітантов Вадим Юрійович), VadymVadymMarkitantov (Маркітантов Вадим Юрійович)2026-05-012026-05-012022-06-27Naichuk (Найчук Антон Віталійович), A., Markitantov (Маркітантов Вадим Юрійович), V. (2022). KEY FACTORS FOR ESCALIZATION OF SECURITY SITUATION IN EASTERN EUROPE AND THREAT FOR UKRAINIAN STATE INTERESTS. Політологічний вісник(88), 175–188. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2022.88.175-18810.17721/2415-881x.2022.88.175-188https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18859The article reveals the main patterns and problems that led to the violation of international security and the beginning of military aggression against Ukraine. It assesses domestic and foreign policy factors that are approaching escalation, including inconsistencies in NATO’s approach to Eastern European enlargement, underestimation of the Kremlin’s neo-imperialist revanchist ambitions, short-sighted EU energy policy for their practical implementation, the military path along with economic blackmail.In some places, the prevalence of individual intentions of individual political forces in the struggle for the electorate put in the background the strategic issue of defending national interests. The weakness of the system of exercising state power leads to a decrease in the country’s defense potential and neglect of real threats, which took place in Ukraine until 2014.The study concludes that the necessary vector of key actors is needed to remedy the current situation, as the threat from Russia is becoming a permanent to regional stability and international security.As the existing mechanisms for resolving security challenges have not proved successful in protecting non-NATO countries, Allies are obliged to work towards developing practical security guarantees for Ukraine and, in the long run, other countries in the post-Soviet space that do not have intentions to be in the orbit of the Kremlin. A potential security document cannot be a formalized memorandum without a detailed procedure for dealing with a critical situation and should include preventive response mechanisms. In the worst case, the situation in Eastern Europe will not be balanced. Until the Kremlin feels the ability of the collective West to respond to the Russian regime’s «crossing the red line» and sees a lack of full consolidation of NATO countries, attempts to gain control of Ukraine will continue and are likely to extend to Central Asia, Belarus and Belarus. Europe and the United States must understand that Russian aggression is not a situational display, but a directed approach to achieving military-political goals, the conditions for which have been formed over the years.Стаття розкриває основні закономірності та проблеми, що спричинили порушення міжнародної безпеки та початок військової агресії проти України. Надано оцінку внутрішньополітичним факторам та зовнішньополітичним чинникам, які наближали ескалацію, серед яких непослідовність підходів НАТО в питанні розширення на східноєвропейському напрямку, недооцінка нео-імперіалістичних реваншистських амбіцій кремля, недальновидна енергетична політика ЄС, пасивна реакції на попередні спроби Росії демонструвати власні політичні інтереси та готовність використовувати для їх практичного втілення військовий шлях поряд з економічним шантажем.Подекуди превалювання індивідуальних намірів окремих політичних сил у боротьбі за електорат ставили на другий план стратегічне питання відстоювання національних інтересів. Слабкість системи здійснення державної влади призводить до зменшення оборонного потенціалу країни та нехтування реальним загрозами, що мало місце в Україні до 2014 року.У висновках дослідження визначено необхідний вектор руху ключових акторів для виправлення існуючої ситуації, оскільки загрозу з боку Росії стає перманентним явищем, загрозою регіональній стабільності та міжнародній безпеці.Оскільки діючі механізми врегулювання безпекових викликів не виправдали себе в частині захисту країн, що перебувають за межами НАТО, країни Альянсу зобов’язані працювати в напрямку вироблення практичних гарантій безпеки для України, а в перспективі — і інших країн з умовно пострадянського простору, що не мають намірів знаходитися в орбіті впливу кремля. Потенційний безпековий документ не може бути формалізованим меморандумом без деталізованого порядку дій в критичній ситуації та має включати механізми превентивного реагування. В гіршому випадку, збалансувати ситуацію в Східній Європі не вдасться. Поки в кремлі не відчуватимуть здатності колективного Заходу реагувати на «перетин червоних лінії» російським режимом та вбачатимуть відсутність повної консолідації країн НАТО — спроби встановлення контролю над Україною матимуть місце і надалі, а з високою вірогідністю розширяться на країни Центральної Азії, Республіку Білорусь та Республіку Молдову. В Європі і США мають розуміти, що російська агресія не ситуативне явище, а спрямований підхід досягнення військово-політичних цілей, підстави для якого формувалися впродовж років.ukinternational securitynational interestsmilitary aggressionsecurity guaranteesstate sovereigntyміжнародна безпеканаціональні інтересивійськова агресіягарантії безпекидержавний суверенітетСтаття