Сивенко, Антон ВалерійовичАнтон ВалерійовичСивенкоЛюбіцева, Ольга Олександрівна2026-04-302026-04-302026-04-15Сивенко А. В. Арт-туризм в Україні: сучасний стан та перспективи : дис. ... доктора філософії : 242 Туризм. Київ, 2026. 304 с.УДК 338.48 (477)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18779Сивенко А. В. Арт-туризм в Україні: сучасний стан та перспективи – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 242 «Туризм». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026. Дисертацію присвячено дослідженню арт-туризму як спеціалізованого підвиду культурно-пізнавального туризму та обґрунтуванню стратегічних орієнтирів його розвитку в Україні в умовах трансформації туристичного ринку й післявоєнного відновлення. Актуальність теми зумовлена одночасною дією кількох чинників: зростанням ролі культури й мистецтва у формуванні конкурентних переваг туристичних дестинацій; посиленням суспільного запиту на змістовні, емоційно насичені подорожі; необхідністю переосмислення і відновлення культурної інфраструктури, підтримки локальних культурних середовищ, розвитку креативних індустрій та посилення культурної дипломатії України у воєнний і післявоєнний періоди. У цих умовах арт-туризм розглядається як напрям, здатний поєднати збереження та інтерпретацію культурної спадщини, підтримку сучасних художніх практик, розвиток партнерств у сфері культури та туризму й формування якісного туристичного досвіду, що сприяє соціальній згуртованості та міжнародній комунікації. У роботі розв’язано науково-практичне завдання, що полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні арт-туризму, систематизації міжнародного досвіду його організації, аналізі сучасного стану та просторових особливостей розвитку арт-туризму в Україні, а також визначенні пріоритетних напрямів і практичних механізмів його розвитку у післявоєнний період. Обґрунтовано, що арт-туризм є підвидом подорожей, у якому мистецтво (культурна спадщина, музейно-виставкові практики, сучасні художні інтервенції, арт-події, креативні процеси та культурні ініціативи) виступає смисловим ядром туристичного продукту та головною мотивацією подорожі. Показано, що ключовою ознакою арт-туризму є пріоритет досвідного компонента: не лише споживання інформації про об’єкт, а переживання, інтерпретація, емоційно-інтелектуальна взаємодія з культурними смислами, включеність відвідувача, а в окремих форматах – участь у творчих практиках і співтворення культурного досвіду. Водночас доведено, що результативність арт-туризму залежить від якості інтерпретації, етичності роботи з культурним контекстом та здатності продукту утримувати баланс між культурною місією і туристичною привабливістю. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування напрямків розвитку арт-туризму в Україні на основі розробки теоретико-методичних засад та інноваційних моделей структурно-галузевої, територіальної та управлінської організації. Для досягнення мети поставлено та розв’язано такі основні завдання: • уточнити поняттєво-теоретичний апарат і виокремити ключові характеристики арт-туризму та арт-туристичного продукту; • систематизувати наукові підходи до дослідження арт-туризму в контексті культурно-пізнавального, креативного, музейного та подієвого туризму; • узагальнити провідні міжнародні моделі організації арт-туризму та визначити практики, релевантні для адаптації в Україні; • обґрунтувати модель взаємодії суб’єктів арт-туризму та виявити роль партнерств у формуванні конкурентоспроможного арт-туристичного продукту; • проаналізувати ресурсну базу й інституційні передумови розвитку арт-туризму в Україні, визначити просторові відмінності потенціалу регіонів; • виявити ключові чинники розвитку і бар’єри арт-туризму (у т. ч. зумовлені війною) та обґрунтувати інструменти їх мінімізації; • здійснити емпіричну апробацію арт-туристичних продуктів і оцінити вплив арт-туристичного досвіду на сприйняття дестинацій; • визначити стратегічні напрями розвитку арт-туризму України у післявоєнний період і запропонувати практичні рекомендації для туристичних операторів, культурних інституцій та державних органів управління туризмом. Об’єктом дослідження є арт-туризм як підвид культурно-пізнавального туризму. Предметом дослідження є теоретико-методичні, організаційні та просторові особливості розвитку арт-туризму в Україні, а також практичні механізми формування й просування арт-туристичного продукту на ринку туристичних послуг. Методологічну основу дослідження становлять положення туризмології, культурології, соціально-гуманітарних наук та географії туризму і рекреації. Використано системний підхід і метод системно-структурного аналізу для обґрунтування арт-туризму як підвиду культурно-пізнавального туризму, визначення його внутрішньої структури, логіки формування туристичного арт-продукту та взаємозв’язків між ресурсною базою, інституційним середовищем і попитом; загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння на етапах опрацювання теоретико-термінологічної основи, систематизації наукових підходів і результатів попередніх досліджень, а також при зіставленні моделей розвитку арт-туризму в Україні та за кордоном; метод картографічного моделювання при аналізі ресурсної бази арт-туризму; спеціальні методи при класифікації арт-туристичних практик; компаративний аналіз міжнародного досвіду; методи маркетингового аналізу (SWOT); елементи просторового аналізу арт-туристичних ресурсів і дестинацій; соціологічні методи збору емпіричних даних (метод експертних оцінок) та їх інтерпретації. Наукові результати дисертації викладено у чотирьох розділах. У першому розділі уточнено поняттєво-теоретичний апарат арт-туризму, надано авторське визначення та обґрунтоване його місцем в системі культурно-пізнавального на перетині музейного, креативного та туризму спадщини. Обґрунтовано ключові ознаки арт-туристичного продукту: наявність мистецького «ядра», інтерпретаційний супровід, багатоканальність досвіду відвідувача, освітньо-комунікативна складова, етичність і повага до культурних контекстів. Доведено, що якість арт-туристичного продукту визначається не лише набором об’єктів показу, а насамперед логікою «драматургії» маршруту/події, професійною інтерпретацією, залученням аудиторії та здатністю продукту формувати цілісний культурний досвід. Розроблено й апробовано методику дослідження арт-туризму як підвиду культурно-пізнавального туризму. У другому розділі узагальнено міжнародні моделі організації арт-туризму, які проявляються у форматах музейно-виставкового туризму, фестивального й подієвого арт-туризму, маршрутних практик, арт-резиденцій і креативних кластерів, а також у гібридних цифрових форматах (онлайн/офлайн взаємодія, мультимедійна інтерпретація, віртуальні тури, цифрові комунікації). Запропоновано модель взаємодії суб’єктів арт-туризму, що ґрунтується на партнерстві митців, культурних інституцій, туристичного бізнесу та органів влади, й передбачає узгодження культурної місії та туристичних цілей, координацію подієвого календаря, розвиток інфраструктури, підготовку кадрів та спільні промоційні програми. Визначено, що саме партнерська модель є ключовою умовою масштабування арт-туристичних практик і підвищення їх стійкості. У третьому розділі здійснено комплексний аналіз розвитку арт-туризму в Україні крізь призму просторової організації, ресурсної бази та інституційних передумов. Показано, що за відсутності формалізованої регіональної структури арт-туризму простежується нерівномірність концентрації мистецьких ресурсів і культурної інфраструктури, що формує «вузли» тяжіння арт-туристичних потоків у великих містах і окремих регіональних центрах. У межах дослідження сформовано багаторівневу інформаційну основу арт-ресурсів і здійснено її первинну просторову інтерпретацію шляхом побудови картосхеми потенційних осередків арт-туризму України в онлайн-сервісі MapChart із використанням ГІС-інструментів та цифрових культурних карт як джерел просторових даних. Окремо систематизовано приклади арт-туристичного продукту в Україні (авторські арт-екскурсії та тематичні виїзні програми, подієві поїздки, інституційні екскурсії), що демонструють механізми «перекладу» мистецьких ресурсів у формат туристичної послуги та сценарії культурного досвіду. Визначено чинники розвитку й ключові бар’єри арт-туризму в умовах війни та відновлення (пошкодження культурної інфраструктури, обмеженість фінансування, кадрові втрати, територіальна нерівномірність і безпекові ризики), що обґрунтовує потребу системного підсилення інтерпретаційної складової, професіоналізації менеджменту й маркетингу та розвитку локальних партнерств. Емпіричну складову становлять результати експертних оцінок «Арт-туризм: роль мистецтва у формуванні привабливості туристичних напрямків», які дозволили отримати цілісне уявлення про роль мистецької складової у формуванні туристичної привабливості дестинацій та окреслити ключові механізми впливу арт-туризму на поведінкові, емоційні, іміджеві й економічні параметри туристичного попиту. У четвертому розділі обґрунтовано напрями післявоєнного розвитку арт-туризму в Україні та визначено стратегічні пріоритети на основі SWOT-аналізу й узагальнення міжнародних підходів до культурно-пізнавального та креативного туризму. Показано, що в умовах відновлення арт-туризм набуває розширеної функціональності як інструмент соціокультурного проєктування, консолідації спільнот, підтримки культурної пам’яті та формування міжнародного іміджу України, що зумовлює необхідність поєднання відбудови культурної інфраструктури з етичним туристичним використанням спадщини та сучасних мистецьких практик. Запропоновано модель розвитку арт-туризму у післявоєнний період, яка інтегрує ідеологічний, стратегічний і технологічний виміри, а також окреслено напрями її практичної реалізації. Окремо сформульовано практичні рекомендації щодо проєктування арт-туристичних продуктів, сформовані на основі апробації авторських арт-екскурсій у співпраці з туроператором «САКУМС». Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: Автором уперше: - обгрунтовано теоретико-методологічний підхід до визначення арт-туризму як спеціалізованого підвиду культурно-пізнавального туризму з акцентом на інтеграції мистецького досвіду, культурної спадщини та креативних практик у туристичному продукті й на пріоритеті інтерпретації як механізму «перекладу» культурних смислів у досвід відвідувача, що дозволило запропонувати його авторське трактування, як: «Вид культурно-пізнавального туризму, що виник на перетині музейного, креативного та туризму спадщини, де головним мотивом подорожі є взаємодія з мистецтвом у різноманітних форматах: від огляду виставкових експозицій, унікальних арт-заходів до участі у творчих подіях і майстер-класах. Він передбачає глибоке особисте залучення туриста у мистецьке середовище, використовуючи креативність як ключовий ресурсний потенціал для створення унікальних арт-туристичних продуктів, розширюючи межі традиційного «пасивного» відвідування та орієнтуючись на естетичний, освітній та емоційний досвід»; - розроблено й апробовано методику дослідження арт-туризму як підвиду культурно-пізнавального туризму; - розроблено модель взаємодії суб’єктів арт-туризму на основі партнерства митців, культурних інституцій, туристичного бізнесу та органів влади, що дозволяє узгоджувати культурну місію й туристичні цілі, формувати стандарти якості та мінімізувати ризики надмірної комерціалізації; - запропоновано інтерактивну модель розвитку арт-туризму в Україні у післявоєнний період, яка поєднує ідеологічний, стратегічний і технологічний виміри та орієнтована на культурну дипломатію, національну ідентичність і соціальну згуртованість; Набуло подальшого розвитку: - обґрунтування практичних механізмів формування та промоції арт-туристичного продукту (інтерпретаційний супровід, «драматургія» маршруту, робота з аудиторіями, партнерські пакети послуг, комунікаційні стратегії дестинацій); - підходи до оцінювання впливу арт-туристичного досвіду на сприйняття дестинацій за результатами емпіричних досліджень, що дозволяє фіксувати мотиваційні, емоційні та пізнавальні ефекти участі в арт-туристичних подорожах і враховувати їх у плануванні продуктів. Удосконалено: - інструментарій для визначення стратегічних пріоритетів розвитку арт-туризму в Україні з урахуванням післявоєнних ризиків (безпека, інфраструктурні втрати, кадрові обмеження) і можливостей (відбудова, міжнародна підтримка, зростання інтересу до України, розвиток креативних індустрій); - внутрішню структуру арт-туризму та арт-туристичного продукту шляхом уточнення їхніх складових і взаємозв’язків, зокрема через виокремлення ядра арт-туристичного досвіду (інтерпретація, естетичне переживання, співтворення) та його операціоналізацію на рівні туристичної пропозиції, що дозволяє використовувати запропоновану структуру як основу для проєктування, порівняння та оцінювання арт-туристичних продуктів у регіонах України. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованих підходів і рекомендацій: - туристичними операторами – при проєктуванні арт-туристичних маршрутів, формуванні пакетів послуг, стандартизації якості, організації інтерпретаційного супроводу та побудові партнерських мереж; - культурними інституціями – для розвитку програм співпраці з туристичним бізнесом, підсилення аудиторної роботи, створення комплексних музейно-виставкових і подієвих продуктів, упровадження цифрових рішень та інклюзивних форматів; - органами місцевого самоврядування й регіональними органами управління туризмом – для формування стратегій розвитку дестинацій, створення подієвих календарів, підтримки креативних кластерів та арт-резиденцій, розвитку брендингу територій і міжсекторальних партнерств; - закладами вищої освіти – у навчальному процесі підготовки фахівців зі спеціальності J3 «Туризм та рекреація», зокрема у темах про культурно-пізнавальний туризм, проєктуванні турпродукту, маркетингу дестинацій, менеджменті культурних інституцій, запровадження цифрових технологій у туризмі. Окремі положення та рекомендації апробовано під час реалізації авторських арт-туристичних продуктів (арт-екскурсій) у співпраці з туроператором «САКУМС». Ключові слова: туризм, арт-туризм; культурний туризм; культурна спадщина; сучасне мистецтво; арт-туристичний продукт; туристична дестинація; культурна дипломатія; музей; креативні кластери.Syvenko, A. V. Art Tourism in Ukraine: Current Status and Prospects – Qualification scientific work on the rights of the manuscript. Thesis for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 242 «Tourism». – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2026. The dissertation is devoted to the study of art tourism as a specialized subtype of cultural and educational tourism and the justification of strategic guidelines for its development in Ukraine in the context of the transformation of the tourism market and post-war recovery. The relevance of the topic is determined by the simultaneous action of several factors: the growing role of culture and art in shaping the competitive advantages of tourist destinations; increased public demand for meaningful, emotionally rich travel experiences; the need to rethink and restore cultural infrastructure, support local cultural environments, develop creative industries, and strengthen Ukraine's cultural diplomacy during the war and post-war periods. In these conditions, art tourism is seen as a direction capable of combining the preservation and interpretation of cultural heritage, support for contemporary artistic practices, the development of partnerships in the field of culture and tourism, and the formation of a high-quality tourist experience that promotes social cohesion and international communication. The work solves a scientific and practical problem, which consists in the theoretical and methodological justification of art tourism, the systematization of international experience in its organization, the analysis of the current state and spatial features of the development of art tourism in Ukraine, as well as the identification of priority areas and practical mechanisms for its development in the post-war period. It is substantiated that art tourism is a subtype of travel in which art (cultural heritage, museum and exhibition practices, contemporary artistic interventions, art events, creative processes, and cultural initiatives) is the semantic core of the tourism product and the main motivation for travel. It is shown that the key feature of art tourism is the priority of the experiential component: not only the consumption of information about the object, but also the experience, interpretation, emotional and intellectual interaction with cultural meanings, the involvement of the visitor, and in some formats, participation in creative practices and the co-creation of cultural experience. At the same time, it has been proven that the effectiveness of art tourism depends on the quality of interpretation, ethical work with the cultural context, and the product's ability to maintain a balance between cultural mission and tourist appeal. The aim of the dissertation research is to provide scientific justification for the development of art tourism in Ukraine based on the development of theoretical and methodological foundations and innovative models of structural, sectoral, territorial, and managerial organization. To achieve this goal, the following main tasks were set and solved: • clarify the conceptual and theoretical framework and identify the key characteristics of art tourism and art tourism products; • systematize scientific approaches to the study of art tourism in the context of cultural, educational, creative, museum, and event tourism; • summarize leading international models of art tourism organization and identify practices relevant for adaptation in Ukraine; • justify a model of interaction between art tourism actors and identify the role of partnerships in the formation of a competitive art tourism product; • analyze the resource base and institutional prerequisites for the development of art tourism in Ukraine, identify spatial differences in the potential of regions; • identify key factors in the development of art tourism and barriers to it (including those caused by the war) and justify tools for minimizing them; • conduct empirical testing of art tourism products and assess the impact of the art tourism experience on the perception of destinations; • identify strategic directions for the development of art tourism in Ukraine in the post-war period and offer practical recommendations for tour operators, cultural institutions, and state tourism management bodies. The object of the study is art tourism as a subtype of cultural and educational tourism. The subject of the study is the theoretical, methodological, organizational, and spatial features of the development of art tourism in Ukraine, as well as practical mechanisms for the formation and promotion of art tourism products in the tourism services market. The methodological basis of the study consists of the provisions of tourism studies, cultural studies, social sciences and humanities, and the geography of tourism and recreation. A systematic approach and the method of systemic-structural analysis were used to substantiate art tourism as a subtype of cultural and cognitive tourism, to determine its internal structure, the logic of forming a tourist art product, and the interrelations between the resource base, institutional environment, and demand. general scientific methods of analysis, synthesis, generalization, and comparison at the stages of developing the theoretical and terminological basis, systematizing scientific approaches and the results of previous studies, as well as when comparing models of art tourism development in Ukraine and abroad; the method of cartographic modeling in the analysis of the resource base of art tourism; special methods for classifying art tourism practices; comparative analysis of international experience; methods of marketing analysis (SWOT); elements of spatial analysis of art tourism resources and destinations; sociological methods of collecting empirical data (expert assessment method) and their interpretation. The scientific results of the dissertation are presented in four chapters. The first chapter clarifies the conceptual and theoretical framework of art tourism and provides the author's definition of its place in the cultural and educational system at the intersection of museum, creative, and heritage tourism. The key features of an art tourism product are substantiated: the presence of an artistic “core,” interpretive support, a multi-channel visitor experience, an educational and communicative component, ethics, and respect for cultural contexts. It is proven that the quality of an art tourism product is determined not only by a set of objects on display, but above all by the logic of the “dramaturgy” of the route/event, professional interpretation, audience engagement, and the product's ability to form a holistic cultural experience. A methodology for researching art tourism as a subtype of cultural and educational tourism has been developed and tested. The second chapter summarizes international models of art tourism organization, which manifest themselves in the formats of museum and exhibition tourism, festival and event art tourism, route practices, art residencies and creative clusters, as well as in hybrid digital formats (online/offline interaction, multimedia interpretation, virtual tours, digital communications). A model of interaction between art tourism actors is proposed, based on partnerships between artists, cultural institutions, the tourism business, and government bodies, and involving the coordination of cultural missions and tourism goals, the coordination of event calendars, infrastructure development, staff training, and joint promotional programs. It is determined that the partnership model is a key condition for scaling art tourism practices and increasing their sustainability. The third chapter provides a comprehensive analysis of the development of art tourism in Ukraine through the prism of spatial organization, resource base, and institutional prerequisites. It shows that in the absence of a formalized regional structure of art tourism, there is an uneven concentration of artistic resources and cultural infrastructure, which forms “hubs” of attraction for art tourism flows in large cities and selected regional centers. Within the framework of the study, a multi-level information base of art resources was formed and its initial spatial interpretation was carried out by constructing a map of potential centers of art tourism in Ukraine in the online service MapChart using GIS tools and digital cultural maps as sources of spatial data. Examples of art tourism products in Ukraine (authored art tours and thematic field trips, event trips, institutional tours) were systematized separately, demonstrating the mechanisms of “translating” artistic resources into the format of tourist services and cultural experience scenarios. The factors of development and key barriers to art tourism in the context of war and recovery (damage to cultural infrastructure, limited funding, personnel losses, territorial unevenness, and security risks), which justifies the need for systematic strengthening of the interpretive component, professionalization of management and marketing, and development of local partnerships. The empirical component consists of the results of expert assessments of "Art tourism: the role of art in shaping the attractiveness of tourist destinations," which provided a comprehensive understanding of the role of the artistic component in shaping the tourist attractiveness of destinations and outlined the key mechanisms of art tourism's impact on the behavioral, emotional, image, and economic parameters of tourist demand. The fourth chapter substantiates the directions of post-war development of art tourism in Ukraine and defines strategic priorities based on SWOT analysis and generalization of international approaches to cultural, educational, and creative tourism. It is shown that in the context of recovery, art tourism acquires expanded functionality as a tool for sociocultural planning, community consolidation, cultural memory preservation, and the formation of Ukraine's international image, which necessitates combining the restoration of cultural infrastructure with the ethical use of heritage and contemporary artistic practices for tourism purposes. A model for the development of art tourism in the post-war period is proposed, which integrates ideological, strategic, and technological dimensions, and the directions for its practical implementation are outlined. Separately, practical recommendations are formulated for the design of art tourism products, the creation of event calendars, quality management, and communication strategies, and the empirical part of the section is based on the testing of the author's art tours in cooperation with the tour operator «SAKUMS» and the results of the questionnaire “Art tourism: the role of art in shaping the attractiveness of tourist destinations,” which made it possible to record the motivational, emotional, and cognitive effects of the art tourism experience and its impact on the image of the destination and intentions to revisit, as well as to summarize the audience's demand for meaningful formats with deeper interpretation and thematic routes, provided that security is guaranteed. The scientific novelty of the results obtained lies in the fact that: The author is the first to: - justify a theoretical and methodological approach to defining art tourism as a specialized subtype of cultural and educational tourism with an emphasis on integrating artistic experience, cultural heritage, and creative practices in a tourism product and on the priority of interpretation as a mechanism for “translating” cultural meanings into the visitor's experience, which allowed the author to propose his own interpretation as: "A type of cultural and educational tourism that emerged at the intersection of museum, creative, and heritage tourism, where the main motive for travel is interaction with art in various formats: from viewing exhibitions and unique art events to participating in creative events and master classes. It involves the tourist's deep personal involvement in the artistic environment, using creativity as a key resource for creating unique art tourism products, expanding the boundaries of traditional “passive” visits and focusing on aesthetic, educational, and emotional experiences." - a methodology for researching art tourism as a subtype of cultural and educational tourism has been developed and tested. - a model of interaction between art tourism stakeholders has been developed based on partnerships between artists, cultural institutions, the tourism industry, and government agencies, allowing for the coordination of cultural missions and tourism goals, the establishment of quality standards, and the minimization of risks associated with excessive commercialization. - an interactive model for the development of art tourism in Ukraine in the post-war period has been proposed, combining ideological, strategic, and technological dimensions and focusing on cultural diplomacy, national identity, and social cohesion. Further developments included: - justification of practical mechanisms for the formation and promotion of art tourism products (interpretive support, route “dramaturgy,” working with audiences, partnership service packages, destination communication strategies); - approaches to assessing the impact of art tourism experiences on the perception of destinations based on the results of empirical research, which allows for the recording of the motivational, emotional, and cognitive effects of participating in art tourism trips and taking them into account in product planning. Improved: - tools for determining strategic priorities for the development of art tourism in Ukraine, taking into account post-war risks (security, infrastructure losses, personnel constraints) and opportunities (reconstruction, international support, growing interest in Ukraine, development of creative industries); - the internal structure of art tourism and art tourism products by clarifying their components and interrelationships, in particular by identifying the core of the art tourism experience (interpretation, aesthetic experience, co-creation) and its operationalization at the level of tourism offerings, which allows the proposed structure to be used as a basis for designing, comparing, and evaluating art tourism products in the regions of Ukraine. The practical significance of the results obtained lies in the possibility of using the proposed approaches and recommendations: - by tour operators – in designing art tourism routes, forming service packages, standardizing quality, organizing interpretive support, and building partner networks; - cultural institutions – for developing cooperation programs with the tourism business, strengthening audience engagement, creating comprehensive museum, exhibition, and event products, and implementing digital solutions and inclusive formats; - local governments and regional tourism authorities – to develop destination development strategies, create event calendars, support creative clusters and art residencies, develop regional branding and cross-sector partnerships; - higher education institutions – in the educational process of training specialists in the J3 specialty “Tourism and Recreation,” in particular in topics related to cultural and educational tourism, tour product design, destination marketing, cultural institution management, and the introduction of digital technologies in tourism. Some of the provisions and recommendations have been tested during the implementation of the author's art tourism products (art tours) in cooperation with the tour operator «SAKUMS». Keywords: tourism, art tourism; cultural tourism; cultural heritage; contemporary art; art tourism product; tourist destination; cultural diplomacy; museum; creative clusters.ukтуризмарт-туризмкультурний туризмкультурна спадщинасучасне мистецтвоарт-туристичний продукттуристична дестинаціякультурна дипломатіямузейкреативні кластери.tourismart tourismcultural tourismcultural heritagecontemporary artart tourism producttourist destinationcultural diplomacymuseumcreative clusters.Дисертація