Ващук Людмила ВікторівнаКотляров Петро Миколайович2023-08-042024-05-102023-08-042016Ващук Л. В. Ренесансний правитель : образ Франциска І Валуа за його ордонансами та свідченнями сучасників : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.02 всесвітня історія / Ващук Людмила Вікторівна. - Київ, 2016. - 213 с.УДК 94(44)"15"Франциск Іhttps://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4371Джерельна база з цієї проблеми репрезентована різними видами латиномовних але, в основній кількості, франкомовних документів. Значну частину з них представляють актові документи (ордонанси, едикти, декларації, розпорядження), епістолярна спадщина та наративи сучасників (щоденники, журнали, розрахункові книги тощо). Процес формування сильної абсолютистської влади опосередковано вплинув на збільшення розпорядчих документів, що виходили з королівської канцелярії, кількість яких значно перевищила задокументовані законотворчі ініціативи попередніх правителів. Ордонанси Франциска І не лише висвітлюють весь період правління монарха, а й охоплюють різноманітні сфери суспільно-політичного життя королівства, а відповідно розкривають участь короля у трансформаційних процесах політичної системи ранньомодерної Франції. Особливо цінними для дослідження постаті Франциска І є щоденникові записи його сучасників, що також набули більшого поширення саме з початку XVI ст. Значною мірою цьому посприяло підвищення освітнього рівня пересічного француза, що стало наслідком проникнення у Францію гуманістичних та реформаційних ідей, збільшення кількості освітніх закладів, так званих коллежів, а також становлення французької мови. Ці наративні джерела розкривають політико-соціокультурний фон, в якому жив Франциск, а також окреслюють риси постаті самого монарха. Не менш важливими є візуальні джерела, представлені творами видатних італійських, французьких митців, мініатюри та гравюри, що прикрасили тексти рукописів і манускриптів. Комплексне залучення різних документальних та візуальних джерел дало змогу відтворити образ ренесансного правителя, що уособлювався в персоні Франциска І Валуа. Неординарна особистість Франциска І притягувала увагу дослідників різних наукових шкіл, результатом чого є ряд загальних, спеціальних праць та монографій біографічного характеру. Серед них варто виділити наукові доробки таких європейських дослідників ХХ ст., як Ж. Жаккар, А.-М. Лекок, Р. Кнехт, Е. Ле Руа Ладюри, Л. Буркен, Ж. Бордонов та ін. Проте незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених постаті Франциска І, зацікавленість персоною короля не спадає і до сьогоднішніх днів. Відійшовши від дослідження особи монарха через призму його зовнішньої та внутрішньої політики, сучасні історики продовжують вивчати постать Франциска І. Слід відзначити роботи таких французьких істориків, як А. Жуана, Ф. Ферран, Н. Ле Ру. Дослідженням іміджевих технологій королівської влади та творення політичних міфів Франції XVI ст. нині займається російська дослідниця І. Я. Ельфонд. В українській історіографії до цієї теми частково зверталися В. Г. Ціватий та Л. О. Нестеренко. Проведений аналіз наукової літератури дозволив зробити висновок, що в сучасній історичній науці ще залишилось багато проблемних та дискусійних питань, які потребують додаткового вивчення. Дослідження королівських актів Франциска І дало змогу з’ясувати, як себе позиціонував сам монарх та як це проявилося не лише в його словах, виражених в ордонансах, а й у реальних політичних справах. Окрім сталих і традиційних звернень Франциска І, як «найхристияннішого Короля» та «Божою милістю короля Франції», що наголошують на сакральній природі влади монарха, в його ордонансах та едиктах зовсім по новому прозвучала фраза «бо така наша воля». Вона не була новою, адже вживалася у розпорядчих документах попередніх королів. Проте саме в ордонансах Франциска І це формулювання стало більш вживаним та завершувало ті акти, рішення яких були важливими та обов’язковими для виконання. В цій формулі Франциск І заклав не просто його волевиявлення, а й примус до виконання королівських рішень. Ключові слова: Франциск І Валуа, Франція, образ, ренесансний правитель, абсолютизм, Паризький парламент, Ренесанс, Паризький університетuaДисертація