Покотило, ЕлінаЕлінаПокотило2025-12-222025-12-222024Pokotylo E. Facilitative mediation as a sociocultural practice. Українські культурологічні студії. 2024. № 2 (15). С. 58-64.УДК 304https://doi.org/10.17721/UCS.2024.2(15).11https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/8971Background. The current trend in conflict resolution emphasizes non-violent, less traumatic, and non-repressive communication. This approach focuses on halting destructive behaviours and fostering mutually beneficial solutions, with conflict resolution methods seen as a conscious effort shaped by value-based considerations. This shift aligns with the trend towards the 'democratisation' of fairness and recognition of individual autonomy in decision-making, as seen in the rise of mediation as an alternative dispute resolution method. This article examines the key characteristics of facilitative mediation as a specific practice of resource management at its current stage of development, drawing on the insights of mediators practising in the United Kingdom. A holistic approach is proposed, which considers the simultaneous functioning of role, emotional, temporal, and spatial structures within the practice. Methods. Interdisciplinary approach, comparative analysis, induction, deduction, generalisation, analysis, synthesis, and the descriptive method. Results. The dialogue in mediation is examined at individual, interpersonal, and intergroup levels. The functioning of attitudes, actions, positions, and interests in mediation process is explored. The study examines perspective-taking, social roles, informality, and the emotional structure of mediation, including emotional rules. Conclusions. Offline mediation is a unique form of mediation, as third party mediates the parties from each other with them co-present. Each of the studied structures has a specific dynamic pattern. Dialogue patterns are consistent across all communication levels. Mediation creates its own social reality with specific emotional rules. Emotions are regulated by temporal and spatial factors.Вступ . Актуальною тенденцією у розв'язанні конфліктів є наголошення на ненасильницькій, менш травматичній та нерепресивній формі комунікації. Цей підхід фокусується на припиненні деструктивної поведінки та пошуку взаємовигідних рішень для учасників конфлікту. Методи розв'язання конфліктів кваліфікують як свідомі зусилля, сформовані на основі ціннісних міркувань. Така зміна відповідає тенденції до "демократизації" справедливості в логіці визнання індивідуальної автономії в ухваленні рішень, про що свідчить розвиток медіації як альтернативного методу врегулювання суперечок. У цій статті розглянуто ключові характеристики фасилітаційної медіації як специфічної практики управління ресурсами на сучасному етапі її розвитку з урахуванням досвіду медіаторів, які практикують у Сполученому Королівстві. Запропоновано цілісний підхід, який ураховує одночасне функціювання рольової, емоційної, часової та просторової структур у межах практики. Методи . Міждисциплінарний підхід, компаративний аналіз, індукція, дедукція, узагальнення, аналіз, синтез, описовий метод. Результати . Розглянуто функціювання діалогу в медіації на індивідуальному, міжособистісному та міжгруповому рівнях. Досліджено функціювання ставлення, дії, позицій та інтересів у процесі медіації. Розглянуто функціювання перспективи, соціальних ролей, неформальності та емоційної структури медіації, зокрема й емоційних правил. Висновки . Офлайн-медіація є унікальною формою посередництва, оскільки останнє відбувається за умови фізичної співприсутності учасників. Кожній з аналізованих структур властивий певний динамічний патерн. Патерн діалогу є на всіх рівнях комунікації. Медіація створює власну соціальну реальність зі специфічними емоційними правилами. Емоції регулюються часовими та просторовими чинниками.enmediationfacilitationsociocultural practiceemotional structureemotional rulesrole structureinformalityspatial structuretemporal structureмедіаціяфасилітаціясоціокультурна практикаемоційна структураемоційні правиларольова структуранеформальністьпросторова структурачасова структураСтаття