Гавриш, ЛарисаЛарисаГавриш2026-02-252026-02-252025Гавриш, Л. (2025). Збут глиняних виробів гончарів Київської губернії в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Етнічна історія народів Європи, (75), 29–33. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.75.0410.17721/2518-1270.2025.75.04https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10753У пропонованій статті узагальнено розрізнений матеріал про збут глиняних виробів гончарів Київської губернії в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Вибір територіальних меж дослідження пояснюється значним поширенням кустарного промислу в кожному з повітів Київщини. Хронологічні рамки роботи охоплюють час від появи перших публікацій, що містять інформацію про збут глиняних виробів у губернії, до виходу знакової монографічної праці Миколи Іонова. Аналіз літератури дозволив зробити висновки про розпорошеність і певну фрагментарність матеріалів щодо досліджуваного питання; це, в свою чергу, й визначило мету пропонованої наукової розвідки. Було встановлено, що для найпоширеніших посудних форм в Київській губернії у кінці ХІХ століття склалися окремі метролого-термінологічні системи розрізнення їх за величиною. Цими номенами послуговувалися під час оптового збуту глиняних виробів. З’ясовано, що основною одиницею лічби під час гуртового продажу простого, теракотового, посуду була «рядова сотня», коли ж збували полив’яні вироби, то їх рахували «великими сотнями». На сьогодні вдалося встановити типовий склад «великої сотні» для мисок у кількох осередках. Визначено, що така сотня фактично містила не сто окремих предметів, а значно більше. Щоб заохотити покупців-скупників, до сотні, як правило, безкоштовно додавали певну кількість виробів «на прикидок». Під час оптового продажу також послуговувалися такою одиницею лічби, як «штука». Встановлено, що глиняні вироби, переклавши їх соломою, транспортували в спеціальних кошиках – «кучах». У процес продажу часто залучали посередників, яких на Київщині називали «баришниками». Вироби гончарів Київщини мали переважно місцевий збут, рідше їх возили в сусідні губернії, в Таврію та Бесарабію. На вибір ареалів продажу впливали якість виробів та їх ціна.Тhe proposed article summarizes scattered material on the sale of clay products by potters of the Kyiv province at the end of the 19th – at the beginning of the 20th century. The choice of the territorial boundaries of the study is explained by the significant spread of handicrafts in each of the districts of the Kyiv region. The chronological framework of the work covers the time from the appearance of the first publications containing information on the sale of clay products in the province to the publication of the landmark monographic work of Mykola Ionov. The analysis of the literature made it possible to draw conclusions about the dispersion and certain fragmentation of the materials regarding the researched issue; this, in turn, determined the purpose of the proposed scientific exploration. It was established that for the most common tableware forms in the Kyiv province at the end of the 19th century, separate metrological and terminological systems for distinguishing them by size were formed. These names were used during the wholesale sale of clay products. It was found out that the main unit of calculation during the wholesale sale of simple, terracotta dishes was the «ordinary hundred», while when the cast products were sold, they were counted as «large hundreds». To date, it has been possible to establish a typical composition of the «big hundred» for bowls in several cells. It turned out that such a hundred actually contained not a hundred individual items, but much more. To encourage thrifty buyers, a certain number of products were added to such a hundred free of charge. During the wholesale sale, such a unit of measure as «piece» was also used. It has been proven that clay products, covered with straw, were transported in special baskets – «heaps». Middlemen were often involved in the sales process, who were called «baryshniks» in the Kyiv region. The products of Kyiv potters were mainly sold locally, less often they were transported to neighboring provinces, Tavria and Bessarabia. The choice of sales areas was influenced by the quality of the products and their price.ukзбутглиняний посудгончарбаришникрядова сотнявелика сотнякучаареал збутуКиївська губерніяsaleearthenwarepotterbaryshnikordinary hundredbig hundredkuchasales areaKyiv provinceСтаття