Бенедік, Катерина ЮріївнаКатерина ЮріївнаБенедікВоробей, Ольга Сергіївна2026-04-302026-04-302026-04-07Бенедік К. Ю. Відтворення ліричного суб’єкта у китайськомовних перекладах творів Лесі Українки: імагологічний аспект : дис. ... доктора філософії (PhD) : 035 Філологія. Київ, 2026. 201 с.УДК 81’255.4=161.2=581:821.161.2-1Українка]:303.446.2(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18770Бенедік Катерина Юріївна. Відтворення ліричного суб’єкта у китайськомовних перекладах творів Лесі Українки: імагологічний аспект. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 035 «Філологія». – Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2026. Творчість Лесі Українки становить одну з найвиразніших вершин української літератури, а її інтерпретація в інших мовах та культурах відкриває нові перспективи для осмислення художнього спадку письменниці. Поширення перекладів у світовому просторі та зростання міжкультурних контактів актуалізують потребу у дослідженні процесу функціонування її творчості поза межами українського контексту. Роботу присвячено комплексному аналізу відтворення ліричного суб’єкта у китайськомовних перекладах творів Лесі Українки в імагологічному вимірі, що дозволяє з’ясувати механізми формування її культурного образу в іншомовному середовищі та простежити закономірності міжкультурної трансформації української поетичної традиції у китайському літературному просторі. Розширення присутності української літератури в Китаї, потреба у системному аналізі рецепції Лесі Українки в китайськомовному культурному полі, а також необхідність дослідити переклад як інструмент культурного трансферу, що формує цілісні або трансформовані уявлення про національну та культурну ідентичність та репрезентацію ліричного суб’єкта оригіналу зумовлюють актуальність роботи. Методологія дослідження ґрунтується на засадах сучасної компаративістики: імагології, рецептивної естетики, інтертекстуального аналізу; а також теорії культурного трансферу, доповнених принципами ґештальт-теорії, що забезпечує можливість розглядати переклад як поліструктурний акт міжкультурної комунікації, у межах якої взаємодіють автор, перекладач та реципієнт. У роботі застосовано історико-літературний, порівняльно-топологічний, контекстуально-інтертекстуальний, семантико-стилістичний і рецептивний методи. Метою дисертаційного дослідження є виявлення специфіки відтворення ліричного суб’єкта у китайськомовних перекладах поетичних, драматичних і прозових творів Лесі Українки, зокрема у рамках імагологічного підходу, та встановлення механізмів формування її культурного образу в рецептивному полі Китаю. Об’єктом є китайськомовні переклади творів Лесі Українки як явище міжкультурної рецепції, предметом – трансформація ліричного суб’єкта, образної системи й національно-культурних смислів у процесі міжкультурної рецепції. У контексті окресленої мети постала проблема реалізувати комплекс взаємопов’язаних завдань, спрямованих на уточнення теоретико-методологічної основи дослідження (Розділ I); реконструкцію входження творчості Лесі Українки в китайський літературний простір та з’ясування культурних чинників формування її рецептивного образу (Розділ II); аналіз імагологічної взаємодії між постатями Лесі Українки та Цю Цзінь і співзвучних образних структур поетичних текстів обох авторок (Розділ II); дослідження корпусу китайськомовних перекладів української письменниці (драми, короткої прози та поезій) з метою аналізу перекладацьких трансформацій та стратегій, способів відтворення ліричного суб’єкта та механізмів передачі національно-специфічних елементів (Розділ III); а також визначення впливу перекладацьких трансформацій на цілісність художнього образу та естетичне сприйняття творів Лесі Українки китайськомовним реципієнтом (Розділ III). Послідовне розв’язання цих завдань дозволило не лише окреслити мультивекторну специфіку рецепції письменниці у китайському культурному просторі, а й сформувати новий підхід до інтерпретації її творів у контексті міжкультурної комунікації. Саме у цьому полягає наукова новизна дослідження, яке вперше пропонує цілісний імагологічний аналіз китайськомовних перекладів творів Лесі Українки, демонструючи, як систематизація стратегій дозволяє виявити глибинні механізми формування образу письменниці в іншомовному рецептивному середовищі. У першому розділі окреслено теоретико-методологічні засади компаративістики як міждисциплінарної галузі, що об’єднує літературознавчі, культурологічні та перекладознавчі підходи. Особливу увагу приділено імагології як інструменту аналізу образів свого й іншого, що формуються у процесі міжкультурної комунікації. Інтертекстуальні, рецептивні та культурно-трансферні моделі та застосування ґештальт-теорії дослідження дозволили вибудувати цілісну методологічну основу для аналізу китайськомовних перекладів Лесі Українки та описати специфіку функціонування ліричного суб’єкта в іншомовному культурному контексті. У другому розділі реконструйовано основні етапи рецепції творчості Лесі Українки в Китаї та простежено формування її імагологічного образу. Продемонстровано, що перші переклади у 1920-х рр. були зумовлені інтересом китайськомовних інтелектуалів до «літератур пригнічених народів» та в контексті «Руху 4-го травня». У другій половині XX ст. рецепція значною мірою здійснювалась крізь призму ідеологічної мотивації та за посередництвом російськомовних підрядників, що сприяло закріпленню образу Лесі Українки як «революціонерки». Наприкінці XIX – поч. XX ст. сформувався новий рецептивний вектор, орієнтований на філософську, інтимну та пейзажну лірику письменниці. Важливим аспектом є паралелі з китайською поетесою Цю Цзінь. У китайському літературному просторі Леся Українка та Цю Цзінь сформували символічно споріднені архетипні образи, повʼязані мотивами жіночої гідності, героїзму, жертовності та боротьби. Порівняння поетичних образів, архетипів і символів обох авторок дозволяє з’ясувати механізми асоціативного зближення та демонструє, як локальні китайські культурні коди впливають на інтерпретацію української письменниці. У третьому розділі здійснено аналіз перекладів драматичної поеми «Вавилонський полон», вибірки поезій і малої прози Лесі Українки китайською мовою, що дозволяє виявити специфіку трансформацій образної системи й ліричного суб’єкта. Переклад Мао Дуня 1921 р. демонструє поєднання мови байхуа з елементами веньяня, для демонстрації підвищеного стилю оригіналу та забезпечення балансу між доступністю тексту для реципієнта та збереженням біблійно-символічної природи оригіналу. Виявлено адаптацію релігійних інтертекстів, контекстуальні заміни фразеологізмів, тенденцію до підсилення мотиву страждання як універсального коду для китайськомовного читача. У поетичних перекладах Ґе Баоцюаня, Лі Хая та Ланя Маня простежено домінування доместикаційних стратегій: запровадження ченʼюїв, китайських культурних алюзій та природних образів, які вводять українську поезію у знайому для цільової авдиторії образну систему. Зафіксовано особливості витворення архетипних образів («біла конвалія», «доля», «рідний дім» тощо), які потребували культурної інтерпретації. Окрім того, досліджено сучасні переклади малої прози у виконанні Чена Мена як перший крок до безпосереднього перекладу з української мови, що висвітлює нові шляхи адаптації і водночас демонструє процес спрощення у тексті перекладу деяких образних структур задля доступності для читача. Результати дослідження демонструють, що переклад творчості Лесі Українки китайською мовою є багатоетапним процесом культурного посередництва, у межах якого художній образ трансформується, адаптується та інтерпретується з урахуванням локальних китайських культурних кодів. Дослідження показує, що імагологічний вимір перекладу є визначальним для аналізу відтворення ліричного суб’єкта творчості української поетеси у китайськомовному просторі (шляхом адаптації символічних структур, інтерпретації архетипів, вибору емоційних домінант і переозвучення культурних кодів). Аналіз рецепції Лесі Українки дозволив окреслити, як змінювався її образ (від політизованого «голосу пригнобленої нації» до складного багатовимірного образу мисткині з глибокою духовно-екзистанційною поетикою). Аналіз перекладів засвідчив закономірності відтворення уявлень про свободу, гідність, внутрішній біль, пейзажну образність та індивідуальний стиль Лесі Українки в китайськомовному культурному середовищі. Дисертація узагальнює етапи рецепції Лесі Українки в Китаї та систематизує перекладацькі стратегії, залучені для адаптації її творів, а також пропонує інтерпретаційну модель, яка дозволяє пояснити, чому ті чи інші образні, ліричні та культурні компоненти її творчості зазнавали певних трансформацій. Застосування комплексного методологічного інструментарію дало змогу простежити, як український текст вступає у взаємодію з китайською літературною традицією, які елементи стають «перекладно-резонансними» у контексті іншої культури, а які потребують адаптації або символічного переосмислення. У підсумку дослідження розкриває переклад як простір міжкультурної зустрічі, у межах якого формується сучасний образ Лесі Українки в Китаї. Образ, який поєднує національну специфіку з універсальними поетичними структурами, інтегруючись у глобальний культурний діалог і засвідчуючи тривалість та гнучкість української літературної традиції. Ключові слова: адаптація, архетип, імагологія, китайська мова, культурна ідентичність, культурний контекст, Леся Українка, літературознавство, літературна традиція, переклад, перекладацькі трансформації, поезія, стратегія перекладу, образ.Benedik Kateryna. Rendering the Lyric Subject in Chinese-language Translations of Lesia Ukrainka’s Works: An Imagological Approach. – A qualification scholarly work submitted as a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in Philology (PhD), Speciality 035 Philology. – Educational and Scientific Institute of Philology, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2026. Lesia Ukrainka’s works represent one of the most prominent achievements of Ukrainian literature, while its translations in other languages and cultures open new perspectives for understanding in the global cultural space and the intensification of cross-cultural interactions highlight the need to examine how her works function beyond the Ukrainian context. This dissertation offers a comprehensive examination of how the lyric subject is rendered in Chinese-language translations of Lesia Ukrainka’s works through the lens of imagology. Such an approach enables a clearer understanding of the mechanisms that shape her within a foreign linguistic environment and reveals broader patterns of the cross-cultural transformation of the Ukrainian poetic tradition as it enters the Chinese literary space. The growing presence of Ukrainian literature in China, the need for a systematic analysis of the reception of Lesia Ukrainka within the Chinese-language cultural space, and the necessity to examine translation as a vehicle of cultural transfer shaping cohesive or transformed perceptions of national identity and of the original subject together determine the relevance of this study. The methodological framework of the study is grounded in contemporary comparative literary theory, drawing on imagology, reception aesthetics, intertextual and intermedial analysis, as well as the theory of cultural transfer, complemented by principles of Gestalt theory. This combination makes it possible to conceptualize translation as a poly-structured act of intercultural communication in which the author, translator, and recipient interact. The research employs historical-literary, comparative-typological, contextual-intertextual, semantic-stylistic, and reception-based methods. The aim of the dissertation is to identify the specific features of rendering the lyric subject in Chinese-language translations of Lesia Ukrainka’s poetic, dramatic, and prose works within an imagological framework, and to determine the mechanisms through which her cultural image is shaped in the Chinese reception space. The object of the study comprises Chinese-language translations and their Ukrainian originals, while the subject is the transformation of the lyric subject, the system of imagery, and national-cultural meanings in the process of the cross-cultural transfer. In line with this aim the study addresses a set of interrelated research tasks. These include: clarifying the theoretical and methodological foundations of the research (Chapter I); examining the imagological interaction between Lesia Ukrainka and Qiu Jin, as well as the shared systems of imagery in their poetry (Chapter II); analyzing the corpus of Chinese-language translations of Lesia Ukrainka’s works (dramatic, prose, poetic) with the aim of identifying translation strategies, approaches to rendering the lyric subject, and mechanisms of conveying national-cultural elements (Chapter III); determining how translations influence the integrity of the artistic image and the aesthetic perception of Lesia Ukrainka’s works by the Chinese-language recipient (Chapter III). The consistent completion of these tasks has made it possible not only to outline the multifaceted nature of Lesia Ukrainka’s reception within the Chinese cultural space, but also to propose a new approach to interpreting her works in the context of intercultural communication. This constitutes the scholarly novelty of the study, which for the first time offers a comprehensive imagological analysis of Chinese-language translations of Lesia Ukrainka’s works, encompassing poetic, dramatic, and prose materials, and demonstrates how the systematization of translation strategies reveals the underlying mechanisms that shape the writer’s image within a foreign reception environment. In the first chapter, the theoretical and methodological foundations of comparative studies are outlined as an interdisciplinary field that integrated literary, cultural, and translation approaches. Particular attention is devoted to imagology as a tool for the analysis of representations of the Self and the Other formed through intercultural communication. Intertextual, intermedial, reception-oriented, and the cultural-transfer models, together with the application of Gestalt theory, provide a coherent methodological framework for examining Chinese-language translations of Lesia Ukrainka’s works and for describing the specific ways in which the lyric subject functions within a foreign cultural context. In the second chapter, the main stages of the reception of Lesia Ukrainka’s works in China are reconstructed and the formation of her imagological image is traced. It is shown that the earliest translations of the 1920s emerged from the interest of Chinese-language intellectuals in the “literatures of oppressed peoples” and developed within the ideological climate of the May Fourth Movement. In the second half of twentieth century, however, her reception was shaped largely through ideological motivations and mediated by Russian-language relay translations, which reinforced the image of Lesia Ukrainka as a “revolutionary” figure. At the turn of the nineteenth and early twentieth centuries, a new vector of reception emerged, oriented toward the philosophical, intimate, and landscape lyricism of Lesia Ukrainka’s oeuvre. A significant aspect of this development is the set of parallels with the Chinese poet Qiu Jin. Within the Chinese literary space, Lesia Ukrainka and Qiu Jin came to embody symbolically related archetypal figures associated with themes of female dignity, heroism, sacrifice and resistance. A comparison of their poetic imagery, archetypes and symbolic structures makes it possible to identify the mechanisms of associative convergence and demonstrates how local Chinese cultural codes shape the interpretation of the Ukrainian writer. In the third chapter, an analysis of the Chinese translations of the dramatic poem “Babylonian Captivity”, a selection of poems and Lesia Ukrainka’s short prose is carried out, enabling the identification of stylistic and semantic transformations in the system of imagery and in the rendering of the lyric subject. Mao Dun’s 1921 translation illustrated a combination of baihua language with wenyan-inflected stylistic archaisms, employed to signal an elevated register and to maintain a balance between accessibility for the recipient and preservation of the original text’s biblical-symbolic character. The analysis reveals the adaptation of religious intertexts, the contextual reformulation of idioms and a tendency to amplify the motif of suffering as a culturally resonant interpretive code for the Chinese-language reader. In the poetic translations by Ge Baoquan, Li Hai, Lan Man, a clear predominance of domestication strategies can be observed: the introduction of chengyu, Chinese cultural allusions and natural imagery that situate Ukrainian poetry within an imagistic system familiar to the target audience. The analysis also records the emergence of archetypical images, such as the “white lily of the valley”, “fate” and “home”, which required cultural reinterpretation. In addition, the study examines contemporary translations of Lesia Ukrainka’s short prose by Cheng Meng, representing the first steps toward direct translation from Ukrainian. These versions highlight new modes of adaptation while simultaneously demonstrating a tendency to simplify certain imagistic structures in the translated text to ensure greater accessibility for readers. The findings indicate that the translation of Lesia Ukrainka’s works into Chinese constitutes a multi-stage process of cultural mediation, within which the artistic image is transformed, adapted, and reinterpreted in accordance with the local Chinese cultural codes. The study shows that the imagological dimension of translation plays a determining role in the rendering of the lyric subject of Lesia Ukrainka’s works in the Chinese-language context, primarily through the adaptation of symbolic structures, the interpretation of archetypes, the selection of emotional domains and the reframing of cultural codes. The reconstruction of Lesia Ukrainka’s reception makes it possible to outline the evolution of her image: from the politicized “voice of an oppressed nation” to a complex, multidimensional figure of an artist whose poetics is marked by profound spiritual and existential depth. The dissertation synthesized the stages of Lesia Ukrainka’s reception in China and systematizes the translation strategies employed in the adaptation of her works, while also proposing an analytical model that explains why particular imagistic, lyrical and cultural components of her oeuvre underwent specific transformations. The application of a comprehensive methodological framework makes it possible to trace how the Ukrainian text enters into dialogue with the Chinese tradition, which elements acquire translational resonance in the context of another culture and which require adaptation or symbolic reconfiguration. Ultimately, the study reveals translation as a space of intercultural encounter within which the contemporary image of Lesia Ukrainka in China is formed. This image combines national specificity with universal poetic structures, integrating into the global cultural dialogue and attesting to the continuity and adaptability of the Ukrainian literary tradition. Keywords: adaptation, imagology, Chinese language, cross-cultural interaction, Lesia Ukrainka, literary studies, translation, translation transformations, poetry, translation strategy, literary image.ukадаптаціяархетипімагологіякитайська мовакультурна ідентичністькультурний контекстЛеся Українкалітературознавстволітературна традиціяперекладперекладацькі трансформаціїпоезіястратегія перекладуобраз.daptationimagologyChinese languagecross-cultural interactionLesia Ukrainkaliterary studiestranslationtranslation transformationspoetrytranslation strategyliterary image.Дисертація