Василенко, ВадимВадимВасиленко2026-04-232026-04-232026-04-21Василенко, В. (2026). "Театр перед твоїм порогом". Драматургічний триптих Ігоря Костецького періоду МУРу: жанрова деконструкція і стильовий синтез. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (1), 17–26. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.39.3УДК 821.161.2-09:Костецький"1940"10.17721/1728-2659.2026.39.3https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17021Background. This article examines Ihor Kostetsky's dramatic oeuvre of the late 1940s through the prism of genre deconstruction and polyvalent stylistic synthesis. Primary consideration is given to the mechanisms by which archaic generic models were transformed to articulate modernist preoccupations, as well as to the processes of recoding the ideological and aesthetic paradigm of Ukrainian drama during the MUR era. Methods. The study employs an interdisciplinary methodological framework: literary-historical (to reconstruct the artistic landscape and the genesis of the author's dramaturgy); comparative-typological (to verify generic innovations against the overarching paradigms of European theatre); structural-poetics (to explicate the architectonics of the texts and the playwright's stylistic dominants); and intertextual (to trace the author's multilevel dialogue with the national and European cultural heritage). Results. The research establishes that the author's genre subtitles ("a one-day morality play", "a play in masks", "a mystery play") function as markers of semantic rupture, where traditional forms clash with existential modality. Specifically, in "The Temptations of Unsaintly Anthony", the subversion of the morality-play canon is achieved through a radical profanation of the metaphysical conflict. Instead of a vertical ascent towards spiritual enlightenment, the author introduces a structure of regressive cyclicality, rendering catharsis impossible and supplanting the protagonist's spiritual struggle with an endless reproduction of quotidian absurdity. In the drama "The Twins Will Yet Meet", the generic matrix of the "play in masks" is modified via the rigorous depsychologisation of the characters; the mask itself ceases to be a device for comic transformation, functioning instead as a signifier for the disintegration of identity and the multiplicity of the human ego. Finally, in "A Play About a Great Man", the ironic reimagining of the mystery play's framework – specifically the "ascent of the hero" – substantiates the crisis of the sacred within an epoch defined by total simulation and depersonalisation. Conclusions. The study demonstrates that the author's approach to the category of genre is heuristic rather than normative: he subjects pre-modern dramatic forms to a rigorous resemanticisation, deploying their structural elements (allegorism, schematism, and the device of the mask) not in their original sacral-didactic capacity, but as instruments for the subversion of myth and the diagnosis of the twentieth-century anthropological crisis. The phenomenon of Kostetsky's idiostyle is predicated upon the synthesis of two typologically cognate yet historically disparate aesthetic systems. The first is the Baroque, which anchors the architectonic framework of his works (characterised by a bipartite verticality, allegorical figures, the use of masks, the concept of the theatrum mundi, and the intermedial fragmentation of dramatic action). The second is Modernism, which infuses this framework with an urgent existential sensibility and novel poetic registers (manifested in expressionist tension, the surrealist logic of the dream, absurdist alogism, and the desubstantialisation of time).Вступ. У статті розглянуто драматургію Ігоря Костецького другої половини 1940-х років крізь призму жанрової деконструкції та полівалентного стильового синтезу. Основну увагу зосереджено на механізмах трансформації архаїчних жанрових моделей задля артикуляції модерністської проблематики, а також на процесах перекодування ідейно-естетичної парадигми української драми в добу Мистецького Українського Руху (МУРу). Методи. Застосовано комплекс взаємодоповнювальних підходів, що уможливлюють багатогранний аналіз об'єкта: історико-літературний (для реконструкції мистецького ландшафту і генези драматургії автора), порівняльно-типологічний (задля обґрунтування жанрових інновацій у зіставленні з магістральними парадигмами європейського театру), поетикальний (з метою експлікації архітектоніки творів і стильових домінант митця) та інтертекстуальний (для осягнення багаторівневого діалогу письменника з національною і європейською культурною спадщиною). Результати. З'ясовано, що авторські жанрові дефініції ("мораліте однієї днини", "вистава в масках", "містерія") функціонують як знаки семантичного розриву, адже задекларована в підзаголовках форма вступає в дисонанс з екзистенційною модальністю текстів. Зокрема, у "Спокусах несвятого Антона" підважування канону мораліте досягається через радикальну профанацію метафізичного конфлікту: замість вертикального руху до духовного просвітлення автор запроваджує структуру регресивної циклічності. У такому художньому просторі катарсис виявляється неможливим, а духовна боротьба героя підміняється відтворенням буденного абсурду. У драмі "Близнята ще зустрінуться" жанрова матриця "вистави в масках" модифікується шляхом депсихологізації персонажів, а сама маска функціонує не як засіб комічного перевтілення, а як знак розпаду ідентичності й множинності людського "я". У "Дійстві про велику людину" іронічне переосмислення містерійної схеми "сходження героя" унаочнює кризу сакрального в добу тотальної симуляції та знеособлення. Висновки. Доведено, що підхід письменника до категорії жанру не нормативний, а евристичний: він здійснює ресемантизацію передмодерних драматичних форм, використовуючи їх структурні елементи (алегоризм, схематизм, маску) не за первісним сакрально-дидактичним призначенням, а для профанації міфу та діагностики антропологічної кризи ХХ ст. Феномен ідіостилю І. Костецького ґрунтується на поєднанні двох типологічно споріднених, хоча й історично віддалених естетичних систем: барокової, що "втримує" архітектонічний каркас його творів (вертикальна двоплановість, алегоричні фігури, прийом маски, концепт "theatrum mundi", інтермедійна фрагментація дії), і модерністської, котра наповнює їх актуальною екзистенційною чуттєвістю й новітніми поетикальними регістрами (експресіоністична напруга, сюрреалістична логіка сновидіння, абсурдистський алогізм, десубстанціалізація часу тощо).ukIhor Kostetskygenre deconstructionstylistic synthesisBaroqueModernismmask deviceintertextualityTheatre of the AbsurdexistentialismІгор Костецькийжанрова деконструкціястильовий синтезбарокомодернізмприйом маскиінтертекстуальністьтеатр абсурдуекзистенціалізмСтаття