Єрмольєва, КарінаКарінаЄрмольєва2026-03-182026-03-182025-06-13Єрмольєва, К. (2025). CURRENT ISSUES OF MANDATORY PROPHYLAXIS VACCINATIONS:  THE PRACTICE OF THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, 129(1), 15–20. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2025/1.129-310.17721/1728-2195/2025/1.129-3https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13404Background. The case law of the European Court of Human Rights on compulsory preventive vaccinations is highlighted. The relevance of the study is that in modern conditions, in particular in the context of the COVID-19 pandemic and the need to ensure public health. The purpose of the study is to generalize the case law of the European Court of Human Rights on compulsory preventive vaccinations and their correlation with the fundamental rights and freedoms of man and citizen guaranteed by the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Methods. Both general and specific methods of legal science were used in the writing of this article, including: the formal-legal method; the system-structural method; the comparative-legal method; the historical-legal method; case analysis; and legal modeling. Results. The legal positions of the European Court of Human Rights on mandatory preventive vaccinations are determined, in particular, the European Court of Human Rights recognizes mandatory preventive vaccinations as an interference with the right to respect for private life, provided for by the European Convention, such interference may be justified if there are legitimate grounds, in particular for the purpose of protecting public health. The arguments regarding the correlation of mandatory preventive vaccinations and other human rights and the main restrictions on the rights of unvaccinated persons are considered.  Conclusions. It is substantiated that the European Court of Human Rights recognizes that mandatory preventive vaccinations constitute an interference with the private life of an individual, but this interference may be justified if it is aimed at protecting public health and meets the criteria of legality and proportionality. It is determined that the case law of the European Court of Human Rights contains different approaches to assessing mandatory preventive vaccinations, which indicates the need to take into account the specific circumstances of each case, the level of risk and the availability of alternative measures, in addition, the legality of restrictions for unvaccinated persons depends on their proportionality and the legitimacy of the goals pursued by the state.Вступ. Висвітлено судову практику Європейського суду з прав людини щодо проведення обов'язкових профілактичних щеплень. Актуальність дослідження полягає в тому, що в сучасних умовах, зокрема в контексті пандемії COVID-19 і необхідності забезпечення громадського здоров'я, особливого значення набуває вдосконалення правового регулювання проведення обов'язкових профілактичних щеплень як одного із ключових інструментів запобігання масовому поширенню інфекційних захворювань і забезпечення балансу між інтересами суспільства та правами особи. Мета дослідження – узагальнення практики Європейського суду з прав людини щодо проведення обов'язкових профілактичних щеплень та їх співвідношення з основоположними правами та свободами людини й громадянина, гарантованими Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.  Методи. При написанні статті були використані як загальні, так і спеціальні методи юридичної науки, зокрема: формально-юридичний; системно-структурний; порівняльно-правовий; історико-правовий; казуального аналізу; правового моделювання. Результати. Визначено правові позиції Європейського суду з прав людини щодо проведення обов'язкових профілактичних щеплень. Європейський суд з прав людини визнає проведення обов'язкових профілактичних щеплень втручанням у право на повагу до приватного життя, передбачене Європейською конвенцією; відповідне втручання може бути виправданим за наявності законних підстав, зокрема з метою захисту громадського здоров'я. Розглянуто аргументи щодо співвідношення обов'язкових профілактичних щеплень та інших прав людини й основні обмеження прав невакцинованих осіб. Визначено межі дискреції держав у питаннях проведення обов'язкових профілактичних щеплень: примусове введення вакцини без згоди особи є неприпустимим, а обов'язковість профілактичних щеплень має розглядатися крізь призму наслідків відмови від неї.  Висновки. Обґрунтовано, що Європейський суд з прав людини визнає, що проведення обов'язкових профілактичних щеплень є втручанням у приватне життя особи, але це втручання може бути виправданим, якщо воно спрямоване на захист громадського здоров'я і відповідає критеріям законності та пропорційності. Визначено, що судова практика Європейського суду з прав людини містить різні підходи до оцінювання обов'язкових профілактичних щеплень, що свідчить про необхідність урахування конкретних обставин кожної справи, рівня ризику й наявності альтернативних заходів. Крім того, правомірність обмежень для невакцинованих осіб залежить від їхньої пропорційності та легітимності цілей, які переслідує держава, зокрема захисту вразливих категорій населення.ukhuman rightsphysical integrityrespect for human dignityvaccinationpreventive vaccinationsinfectious diseasesEuropean Court of Human Rightsправа людинифізична недоторканністьповага до людської гідностівакцинаціяпрофілактичні щепленняінфекційні хворобиЄвропейський суд з прав людиниСтаття