Ґараєва, НармінаНармінаҐараєва2026-04-062026-04-062024-06-05Ґараєва, Н. (2024). THE SOURCES AND DYNAMICS OF TURKEY’S ANTAGONISM TOWARDS THE EURO-ATLANTIC ASPIRATIONS OF SWEDEN AND FINLAND. Вісник: Міжнародні відносини, 57(1), 65–71. https://doi.org/10.17721/1728-2292.2023/1-57/65-7110.17721/1728-2292.2023/1-57/65-71https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14263Since 1949, NATO’s membership has increased from 12 to 31 countries through nine rounds of enlargement. Allegedly, the North Atlantic Treaty Organization door remains open to any European country in a position to undertake the commitments and obligations of membership, and contribute to security in the Euro-Atlantic area. Yet, any decision to invite a country to join the bloc is taken by the North Atlantic Council on the basis of consensus among all Allies. This dichotomy has attracted particular attention following Russia's full-scale invasion of Ukraine in February 2022, which ‘encouraged’ historically non-aligned Finland and Sweden to apply for NATO membership. Apparently, the Euro-Atlantic aspirations of both Nordic countries have immediately encountered strong Turkey’s antagonism. While Finland is now a NATO Ally as of 4 April 2023, Sweden has got merely an official Invitee status. Secretary General Jens Stoltenberg has highlighted that NATO’s priority is for Sweden’s accession to be completed as soon as possible as well. Although President Erdogan submitted Sweden’s accession protocol to the Turkish parliament for ratification in October 2023, there is an ongoing discussion on the reasons why the process has been held up by official Ankara. This article aims at exploring the genuine motives behind Turkey’s reluctance to clear the way for the country to become part of the Western military-political bloc. It argues that self-positioning of Turkey as a non-conventional NATO Ally pursuing an autonomous policy, trying to have its own national security concerns better accommodated by the North Atlantic Treaty Organization, has been a critical factor.Починаючи із 1949 року, кількість держав-членів НАТО зросла в рамках дев’яти раундів розширення із 12 до 31. Вважається, що двері Організації Північноатлантичного договору залишаються відкритими для будь-якої європейської країни, здатної взяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в НАТО, та сприяти безпеці в євроатлантичному регіоні. Проте рішення про запрошення будь-якої країни для приєднання до Альянсу приймається Північноатлантичною радою на основі консенсусу між усіма союзниками. Ця дихотомія привернула особливу увагу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, яке «заохотило» історично позаблокові Фінляндію та Швецію подати заявки на вступ до НАТО. Так, євроатлантичні прагнення обох скандинавських країн відразу наштовхнулися на потужний антагонізм з боку Туреччини. У той час як Фінляндія стала членом НАТО 4 квітня 2023 року, Швеція досі має офіційний статус запрошеної держави. Генеральний секретар Єнс Столтенберг підкреслює, що пріоритетом Альянсу є якнайшвидше завершення процедури вступу до нього Швеції. Хоча президент Ердоган передав протокол про приєднання Швеції до турецького парламенту для ратифікації в жовтні 2023 року, триває дискусія щодо причин гальмування процесу з боку офіційної Анкари. Ця стаття має на меті дослідження справжніх мотивів небажання Туреччини підтримувати країну на шляху до членства у західному військово-політичному блоці. У ній стверджується, що критичним фактором стало самопозиціонування Туреччини як нетрадиційного союзника, який проводить автономну політику, а також її прагнення забезпечити врахування власних міркувань національної безпеки з боку Організації Північноатлантичного договору у найбільш ефективний спосіб.enNATO enlargementNATO membershipErdoganTurkeySwedenFinlandTurkish Foreign PolicyРозширення НАТОЧленство в НАТОЕрдоганТуреччинаШвеціяФінляндіяЗовнішня політика ТуреччиниСтаття