МУСТАФАЄВ, АлімАлімМУСТАФАЄВ2026-03-172026-03-172025-12-19МУСТАФАЄВ, А. (2025). DIGITALIZATION OF SOCIAL SERVICES FOR INTERNALLY DISPLACED PERSONS IN UKRAINE: BETWEEN EFFICIENCY AND INCLUSIVITY. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Social Work, 1(11), 29–34. https://doi.org/10.17721/2616-7786.2025/11-1/310.17721/2616-7786.2025/11-1/3https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12956Introduction. The digitalization of social services has become a key direction of state policy in the context of large-scale challenges caused by the war in Ukraine. Since 2022, the need for the prompt provision of support to millions of internally displaced persons (IDPs) has sharply increased, which has emphasized the importance of digital tools for ensuring accessibility, transparency, and efficiency of social protection. This article analyzes the evolution of digital instruments designed to provide social services for IDPs in Ukraine, considering their effectiveness, inclusivity, and existing barriers — legal, technological, and social. The study focuses on the interaction between state platforms, local initiatives, and the experiences of users with different levels of digital competence. Particular attention is paid to the issue of digital justice as a principle that should guarantee equal access to social protection in conditions of crisis and displacement. Methods. The research is based on a content analysis of national legislation, government reports, international analytical reviews, as well as the functionality of key digital platforms such as Diia and the Unified Information System of the Social Sphere (UISSS). Methodologically, a comparative approach is applied, enabling the identification of dynamics of change and differences in approaches to digitalization during the wartime and post-war periods. Results. Despite significant progress in the development of digital services, several challenges remain — fragmented governance, digital inequality, and limited involvement of vulnerable groups in service design. In this context, it is important not only to assess the efficiency of digital solutions but also to reconsider their social implications, particularly in the areas of human rights, trust in institutions, and opportunities for autonomous access to assistance. Conclusions. Digitalization has the potential to significantly enhance the efficiency and inclusivity of social services, yet it requires strategic planning, institutional sustainability, and the safeguarding of users’ rights.Вступ. Цифровізація соціальних послуг стала ключовим напрямом державної політики в умовах масштабних викликів, спричинених війною в Україні. Із 2022 року різко зросла потреба в оперативному наданні підтримки мільйонам внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що актуалізувало питання використання цифрових інструментів для забезпечення доступності, прозорості та ефективності соціального захисту. Стаття присвячена аналізу еволюції цифрових інструментів, призначених для забезпечення соціальних послуг ВПО в Україні, з урахуванням їхньої ефективності, інклюзивності та наявних бар’єрів — правових, технологічних і соціальних. У фокусі дослідження — взаємодія між державними платформами, місцевими ініціативами та досвідом користувачів із різним рівнем цифрової компетентності. Особлива увага приділяється питанню цифрової справедливості як принципу, що має забезпечувати рівний доступ до соціального захисту в умовах кризи та переміщення. Методи. Дослідження ґрунтується на контент-аналізі національного законодавства, урядових звітів, міжнародних аналітичних оглядів, а також функціоналу ключових цифрових платформ, таких як «Дія» та Єдина інформаційна система соціальної сфери (ЄІССС). Методологічно застосовано порівняльний підхід, що дозволяє виявити динаміку змін та відмінності в підходах до цифровізації в умовах воєнного та поствоєнного періодів. Результати. Попри значний прогрес у розвитку цифрових сервісів, залишається низка викликів — фрагментоване управління, цифрова нерівність, обмежена участь вразливих груп у проєктуванні послуг. У цьому контексті важливо не лише вивчати ефективність цифрових рішень, але й переосмислювати їх соціальні наслідки, зокрема у сфері прав людини, довіри до інституцій і можливостей автономного доступу до допомоги. Висновки. Цифровізація має потенціал значно підвищити ефективність та інклюзивність соціальних послуг, проте потребує стратегічного планування, інституційної сталості й забезпечення прав користувачів.ukblockchaininternally displaced personsDiiaUISSScase managementsocial servicesartificial intelligencedigitalizationблокчейнвнутрішньо переміщені особи"Дія"ЄІСССкейс-менеджментсоціальні послугиштучний інтелектцифровізаціяСтаття