Цимбал, ТетянаТетянаЦимбал2026-02-262026-02-262024Цимбал, Т. (2024). АВТОФІКШН ЯК СПОСІБ МЕМОРИЗАЦІЇ ПОДІЙ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ. Українознавчий альманах(35), 115–120. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2024.35.14101.172:316.82:930.210.17721/2520-2626/2024.35.14https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10989У статті представлено результати дослідження проблеми меморизації подій російсько-української війни, починаючи з 2014 р. і до сьогоднішнього дня. Аналізуються усталені, дієві способи збереження пам‘яті про війну, серед яких – створення цифрових архівів та онлайн платформ, меморіалів, монументів та муралів, документального та художнього кіно, проведення громадських та релігійних ритуалів, фіксування спогадів у блогах та щоденниках, у прозі та поетичних творах тощо. Підкреслюється, що широкі можливості меморизації подій війни відкриває й використання жанру автофікшн в літературі. Відзначається, що він є достатньо популярним у європейській та світовій літературі, однак вітчизняні письменники тільки розпочинають працювати у даному жанрі, як наслідок – літературна критика, загальний гуманітарний дискурс автофікшну в Україні на стадії формування. Стверджується, що твори, написані у жанрі автофікшн, мають як свої переваги, сильні сторони, так і певні проблеми трактування. Наголошуються перспективи, які відкриває досліджуваний жанр як спосіб меморизації подій війни, а саме: можливість презентувати не лише сутність подій, але й передавати глибокі внутрішні переживання героя, бачити війну не лише як зовнішній конфлікт, але і як внутрішній; можливість висвітлювати емоції з високим рівнем автентичності, описуючи травми та осмислюючи їх. Останнє може сприяти подоланню наслідків війни, які на перший погляд можуть здаватися прихованими, позаяк автофікшн є важливим способом трансформації особистого болю в мистецьку форму, що дозволяє не тільки автору, але й читачу знайти шлях до зцілення. З іншого боку зауважується, що автофікшн має й певні обмеження та проблеми у застосуванні, які можуть негативно впливати на ефективність збереження пам‘яті, адже породжує ризики втрати історичної точності через вибірковість висвітлення подій та певні етичні колізії. Підкреслюється необхідність подальшого розвитку жанру, що став важливою практикою, яка дозволяє досліджувати тонкі межі літератури та історичної правди, вигадки та особистого досвіду.The article presents the results of a study of the problem of memorialization of the events of the Russian-Ukrainian war, starting in 2014 and continuing to the present day. The author analyzes the established, effective ways of preserving the memory of the war, namely: the creation of digital archives and online platforms, memorials, monuments and murals, documentaries and feature films, public and religious rituals, recording memories in blogs and diaries, prose and poetry, etc. It is emphasized that the use of the method of auto-fiction in literature opens up wide opportunities for memorializing the events of the war. It is noted that this genre is quite popular in European and world literature, but domestic writers are just beginning to work in this genre, and as a result, literary criticism and general humanitarian discourse on the genre of auto-fiction are only just being formed. It is argued that works written in the genre of autofiction have both their advantages, strengths, and certain problems of interpretation. The author emphasizes the perspectives offered by the genre, namely: the ability to present not only the essence of events, but also to convey the deep inner experiences of the hero, to see the war not only as an external conflict, but also as an internal one; the ability to highlight emotions with a high level of authenticity, not only describing traumas, but also comprehending them. The latter can help to overcome the consequences of war, which at first glance may seem hidden, as auto-fiction is an important way to transform personal pain into an artistic form that allows not only the author but also the reader to find a way to healing. On the other hand, it is noted that autofiction also has certain limitations and problems in its application, which can negatively affect the effectiveness of memory preservation, as it creates risks of losing historical accuracy due to selective coverage of events and certain ethical conflicts. The author emphasizes the need for further development of the genre, which has become an important practice that allows exploring the subtle boundaries of literature and historical truth, fiction and personal experience.ukросійська агресія проти Українизбереження пам‘ятінаративрефлексіяавтобіографія та художня літератураRussian aggression against Ukrainepreservation of memorynarrativereflectionautobiography and fictionСтаття