МАЗЕПОВА, О.О.МАЗЕПОВА2026-06-162026-06-162020МАЗЕПОВА, О. (2020). Maxims of politeness in the context of the communicative behavior of Persian native speakers. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(26), 19–22. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2020.26.19-2210.17721/1728-242X.2020.26.19-22https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23277This article explores issues connected with the maxims of politeness and their realizing in the communicative behavior of Persian native speakers. It provides brief analyses of the history of studying maxims of conversation by western linguists Paul Grice, Robin Lakoff and Geoffrey Leech who prepared the basis for effective communication, which is still valid. G. Leech proposed the principle of politeness consisting of six maxims of conversation, which inspired many researches to conduct comparative study of the communicative behavior of different nations. Among those researchers was Sofia Koutlaki, a Greek-born linguist who examined the politeness system in Persian and proposed her own set of Persian maxims of conversation, marked withbright ethnic specific features. S. Koutlaki determined one main supermaxim – the Manner, which roughly corresponds to the Persian notion of ادب adab ('politeness', 'good manners') and comprises three maxims: Respect, Humility, and Cordiality. These three make basis for the Persian communicative codes. Comparative analysis of the maxims of polite conversation done by G. Leech and S. Koutlaki proved that Persian maxims are more emotional,express attention and empathy to an interlocutor rather intensively, and use specific communicative strategies and tactics different from the western ones. At the same time, Persian maxim 'Respect' matches English 'Approbation', while Persian 'Humility' – unlike English 'Modesty' – has specific feature of self-humiliation together with considerable increasing the interlocutor's status. Persian maxim 'Cordiality' seems to be most special and includes four maxims by G. Leech, viz.: Tact, Generosity, Agreement, and Sympathy. This maxim envisages the use of such communicative tactics as persistent offer of assistance or service, all kinds of invitations (very often ostensible), obligatory rejecting anything being proposed, etc. Performed analysis allows concluding that attempts to 'keep face', both of one's own and that of interlocutor, in the Iranian communicative cultureoften cannot be separated from the intent to establish and keep nice long-term friendly relations.Розглянуто проблематику, пов'язану з максимами ввічливості та їхньою реалізацією в комунікативній поведінці носіїв перської мови. Стисло охарактеризовано історію вивчення максим спілкування в західній лінгвістиці, представлену іменами Пола Грайса, Робіна Лакоффа, Джефрі Ліча, які заклали основи ефективної комунікації, актуальні і сьогодні. Запропонований Дж. Лічем принцип ввічливості, який складається з шести максим спілкування, надихнув багатьох дослідників до зіставного вивчення комунікативної поведінки різних народів. Однією з них є грецька дослідниця перської системи ввічливості Софія Кутлакі, яка запропонувала власний набір перських максим спілкування, позначених яскравою етноспецифікою. Дослідниця визначає головну супермаксиму Манери, яка умовно відповідає перському поняттю ادب adab ('ввічливість', 'вихованість') і включає три максими: Поваги, Скромності і Сердечності. Ці три максими складають основу перського комунікативного кодексу. Зіставний аналіз максим ввічливого спілкування Дж. Ліча і С. Кутлакі засвідчив, що перські максими відрізняються більшою емоційністю,посиленим виявом уваги й емпатії до співрозмовника та реалізуються через самобутні, доволі відмінні від західних комунікативні стратегії і тактики. Водночас перська максима Поваги відповідає англійській максимі Схвалення, а перська максима Скромності, на відміну від однойменної в перекладі англійської максими, характеризується підкресленим самоприниженням на тлі суттєвого підвищення статусу співрозмовника. Найбільш специфічною постає перська максима Сердечності, яка об'єднує чотири максими Дж. Ліча, а саме: Такту, Великодушності, Згоди і Симпатії і передбачає використання таких комунікативних тактик, як наполегливе пропонування своїх послуг або допомоги, різноманітні запрошення, які часто мають удаваний характер, обов'язкові відмови від запропонованого тощо. Здійснений аналіз приводить до висновку, що бажання зберегти обличчя, своє і партнера по спілкуванню, в іранській комунікативній поведінці часто невід'ємне від прагнення встановлювати й підтримувати гармонійні, тривалі дружні стосунки.ukперська мовакомунікативна поведінкасистема ввічливостімаксими спілкуванняміжкультурна комунікаціяперська моваPersiancommunicative behaviorsystem of politenessmaxims of conversationintercultural communicationPersianСтаття