Коробко, Маргарита ІгорівнаМаргарита ІгорівнаКоробко2025-11-192025-11-192025Korobko M. Theater as a cultural institution. Українські культурологічні студії. 2025. № 1 (16). С. 56-60.УДК 792.02:008https://doi.org/10.17721/UCS.2025.1(16).08https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/8700Background. In 2023–2024, Ukraine, particularly Kyiv, has witnessed a theatrical renaissance amid the ongoing full-scale war. Theaters have become vital psychological and cultural spaces, attracting new audiences and hosting productions by European directors. However, significant challenges persist, including the loss of actors due to mobilization, and deteriorating theater infrastructure. Moreover, while theater attendance is rising in key cultural hubs, accessibility and engagement remain uneven across the country. Objective: This study examines the genesis, functions, and mission of theater as a cultural institution and analyzes its role in the contemporary and challenging Ukrainian context. Methods. Employing an interdisciplinary approach, this study uses the following methods: a literature review–analyzing scholarly works in theater studies, cultural studies, and communication research to define theater's role as a socio-cultural institution; and content analysis–examining social media reviews and publications to assess regional disparities in theater attendance and infrastructural conditions. Results. The research confirms that Ukrainian theater meets all three key criteria of a cultural institution. Theater operates as a regulatory system of values, norms, and artistic standards, shaping social consciousness and preserving national identity, particularly during wartime. Theater functions as a stable form of social behavior, fostering communication, audience engagement, and psychological resilience. Theater serves as a specialized organization that produces, preserves, and promotes cultural heritage while adapting to contemporary challenges. The study highlights the evolving role of theaters beyond entertainment, as they engage in social activism, education, and therapeutic support. Conclusions. Theater in Ukraine remains a crucial socio-cultural phenomenon that reflects and influences social norms, values, and collective resilience. However, disparities in regional engagement, infrastructural challenges, and the need for adaptive strategies in the digital era present ongoing concerns. The future of theaters as cultural institutions depends on their ability to balance artistic integrity with social responsibility, especially in the face of war-related disruptions.Вступ . У 2023–2024 роках Україна, зокрема Київ, переживає театральний ренесанс, незважаючи на війну. Театри стали важливим культурним простором, приваблюючи нову аудиторію та приймаючи постановки європейських режисерів. Водночас є значні виклики, зокрема втрата акторів через мобілізацію, нерівномірна відвідуваність між великими містами та регіональними центрами, а також погіршення стану театральної інфраструктури. Попри зростання відвідуваності театрів у ключових культурних осередках, доступність та залучення аудиторії залишаються нерівномірними по всій країні. Мета дослідження: Дослідження розглядає театр як культурний інститут, аналізуючи його ґенезу, функції та місію в контексті сучасних соціокультурних і політичних викликів в Україні. Методи . Використано міждисциплінарний підхід, що включає: огляд літератури – аналіз наукових праць з театрознавства, культурології та комунікаційних досліджень для визначення ролі театру як соціокультурного інституту; контент-аналіз – дослідження відгуків у соціальних мережах і публікацій для оцінки регіональних відмінностей у відвідуваності театрів та стану інфраструктури. Результати . Дослідження підтверджує, що український театр відповідає трьом ключовим критеріям культурного інституту. Театр виконує регуляторну функцію, формуючи суспільну свідомість, зберігаючи національну ідентичність і дотримуючись художніх стандартів, особливо у воєнний час. Театр є стабільною формою соціальної поведінки, сприяючи комунікації, залученню аудиторії та психологічній стійкості. Театр виступає як спеціалізована організація, що створює, зберігає та популяризує культурну спадщину, адаптуючись до сучасних викликів. Дослідження підкреслює, що сучасні театри виходять за межі розважальної функції, займаючись соціальною активністю, освітою та психологічною підтримкою. Висновки . Театр в Україні залишається важливим соціокультурним феноменом, що відображає та впливає на суспільні норми, цінності й колективну стійкість. Водночас нерівномірне залучення регіонів, проблеми інфраструктури та необхідність адаптації до цифрової епохи залишаються актуальними викликами. У міру того як театри долають наслідки війни, їхня здатність балансувати між мистецькою самобутністю та соціальною відповідальністю визначатиме їхню подальшу роль як культурних інститутів.entheaterculturecultural institutiontheatrical artcultural policyaestheticsтеатркультуракультурний інституттеатральне мистецтвокультурна політикаестетикаСтаття