Орлюк, М.М.ОрлюкМарченко, А.А.МарченкоРоменець, А.А.Роменець2026-05-122026-05-122016Орлюк, М., Марченко, А., Роменець, А. (2016). EARTH'S SEISMICITY AND SECULAR CHANGES OF ITS MAGNETIC FIELD. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 4(75), 50–54. https://doi.org/10.17721/1728-2713.75.0810.17721/1728-2713.75.08https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/20658Analysis of temporal changes in Earth's magnetic field and its seismicity for the period from 1950 to 2000 was performed. For the analysis the main magnetic field of the Earth ВIGRF–10 with a spherical harmonic to degree and order 13 was used, which allows us to study the characteristics of magnetic anomalies with dimensions in the first thousand kilometers. Temporal changes in the geomagnetic field for the period from 1950 to 2000 were divided into conditional long–wave "nuclear" and short "mantle–lithosphere" components. The planet, on the whole, showed a lower seismicity of south–western hemisphere, which is characterized by a significant reduction in "nuclear" part of the field, as compared with the north–eastern hemisphere. For the first time the connection between areas with high seismic activity and areas of positive growth "mantlelithosphere" component of the geomagnetic field was traced, which correspond to the zones of tectonic joints of lithospheric plates. The following two communication mechanisms: (a) the "temperature–magnetic", due to immersion of the magnetic blocks of the oceanic crust in a subduction zone, followed by a change in magnetization due to their warm–up; (b) "fluid–gas–magnetic", based on the formation and transformation of ferrous minerals under the influence of transmantle gases and fluids were proposed. Trans–mantle gases and fluids can play structures-formative role in relation to the modern geological and tectonic processes in the areas of joints of lithospheric plates.Виконано аналіз вікових змін магнітного поля Землі та її сейсмічності для періоду 1950–2000 рр. Для аналізу використано головне магнітне поле Землі ВIGRF–10 з довжиною сферичного ряду – 13 гармонік, що дозволяє вивчати характерні особливості магнітних аномалій з розмірами в перші тисячі кілометрів. Вікові зміни геомагнітного поля за період 1950–2000 рр було розділено шляхом осереднення поля на умовно довгохвильову "ядерну" та короткохвильову "мантійно–літосферну" складові. Для планети в цілому виявлено меншу насиченість ділянками з підвищеною сейсмічністю південно-західної гемісфери, яка характеризується суттєвим зменшенням "ядерної" частини поля, у порівнянні з північно–східною гемісферою. Вперше встановлено зв'язок між ділянками з підвищеною сейсмічною активністю та областями додатного приросту "мантійно-літосферної" компоненти геомагнітного поля, які в тектонічному відношенні відповідають зонам зчленування літосферних плит. Запропоновано два механізми такого зв'язку: а) "температурно-магнітний", зумовлений зануренням магнітних блоків океанічної кори в зоні субдукції, з подальшою зміною намагніченості за рахунок їх прогрівання; б) "флюїдогазово-магнітний", який ґрунтується на утворенні та трансформації залізистих мінералів під впливом трансмантійних газів та флюїдів. Можна припустити структуроформуючу роль трансмантійних газів та флюїдів стосовно сучасних геологічних структур та їх динаміки в зонах зчленування літосферних плит.ukEarth's magnetic fieldseismicitylithospheric platesmagnetizationfluidsмагнітне поле Землісейсмічністьлітосферні плитинамагніченістьфлюїдиСтаття