Демчук, СтефаніяСтефаніяДемчук2026-05-052026-05-052021Демчук, С. (2021). Late Gothic (Antwerp) Mannerism: its Origins, Nature and Decline (a Review of the Literature). Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(12), 83–94. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2021.2.0410.17721/2519-4801.2021.2.04https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19545This essay does not strive to give a comprehensive review of literature on Antwerp Mannerism, but rather to summarize the focal points of discussions and to outline key roadmaps for further studies. The majority of scholars consider Antwerp Mannerism as a late Gothic style influenced by Italian Quattrocento. Its genesis, however, remains a subject of hot debates. If Hoogewerff argued on the German origins, Vandenbroeck attributed it to an inflow of provincial artists. Whatever were the origins, Expressionist shapes were not inherent to the early Netherlandish painting and the attempt to fuse them with ‘realism’ of the Flemish Primitives seemed a revolutionary breakthrough following the pictorial crisis of the 1480s. Despite a rift in chronology, Antwerp Mannerism has irrefutable similarities with the later Italian Mannerism. Thus exploration of the intellectual and religious context of early sixteenth-century Antwerp art similar to Max Dvořák’s approach can be another direction for further research of the Italian and Spanish Mannerism. The subject matter of Antwerp Mannerist art, too, remains largely unexplored. Dan Ewing’s breakthrough essay showed that the changes in iconography (such as reinvention of the well-known subject) could mark shifts in identity. By no means they are merely ‘anecdotic’ as Paul Philippot stated. What subjects were popular beyond the Adoration of the Magi and why? Were there any secular subjects? How did the iconography of Antwerp art reflect the intersection of different Netherlandish schools of art? How did later artists incorporate the pictorial inventions of the Antwerp Mannerists? Finding an answer to these and similar questions can provide a rich context for further studies on this ‘contrived’ but unique style.У цій статті я прагну не дати вичерпну характеристику усієї історіографії Антверпенського маньєризму, але підсумувати основні дискусії щодо нього та окреслити перспективи для подальших досліджень. Більшість дослідників розглядають Антверпенський маньєризм як пізньоготичний стиль, який зазнав впливу італійського Кватроченто. Походження стилю, однак, все ще залишається предметом дискусій. Якщо Хоогеверф наполягає на його німецькому корінні, то Ванденбрук вбачає у ньому результат притоку до Антверпена художників з різних провінційних міст. Вочевидь, Хоогеверф може мати рацію, адже експресіонізм антверпенських форм не був властивий живопису раннього нідерландського Відродження. Намагання ж антверпенських маньєристів поєднати експресіонізм з «реалізмом» Фламандських примітивів (Яна ван Ейка, Рогіра ван дер Вейдена, Робера Кампена) можна розглядати як революційний прорив після художньої кризи 1480-тих років. Антверпенський маньєризм має спільні риси з більш пізнім європейським маньєризмом. Тому для подальших його досліджень може бути виправданим звернення до концепції маньєризму Макса Дворжака та його послідовників, які фокусувалися на духовних витоках стилю та співвідношенні між спіритуалізмом та художньою формою, так як такі питання поки залишаються на маргінесах дослідження маньєризму в Антверпені. Малодослідженим залишається і змістовий аспект творів антверпенських маньєристів. На сьогодні, іконографія (один сюжет – «Поклоніння волхвів») досліджується лише Деном Евінгом. Тому зауваження щодо її характеру обмежуються критичними судженнями, подібними до виказаних Полем Філіппо. Залишається відповісти, які сюжети були популярними і чому, чи справді маньєристи не звертались до світської іконографії чи як іконографія демонструє взаємозв'язки і взаємовпливи між маньєристами різних нідерландських шкіл.enMannerismAntwerpMax FriedländerGothic MannerismRenaissanceманьєризмАнтверпенМакс Фрідлендерготичний маньєризмРенесансСтаття