Козловський, СергійСергійКозловський2026-02-252026-02-252026Козловський, С. (2026). Функції скрибонів у контексті дипломатії Візантійської імперії у 40–80-х роках VI ст. Етнічна історія народів Європи, (78), 199–205. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2026.78.2110.17721/2518-1270.2026.78.21https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10833Актуальність. Активізація зовнішньої політики Візантійської імперії за правління Юстиніана І (527–565 рр.) супроводжувалася формуванням нових спеціальних підрозділів, серед яких особливе місце посіли скрибони (лат. scribones). Вивчення їхньої ролі є важливим для розуміння еволюції військово-адміністративної та дипломатичної систем Візантії, оскільки скрибони поєднували функції елітної охорони, дипломатичних кур’єрів та виконавців спеціальних імперських доручень. Обмеженість та фрагментарність джерельної бази робить цю тему актуальною для сучасної візантиністики, адже дозволяє уточнити особливості функціонування апарату влади в період максимальної територіальної експансії Імперії. Метою розвідки є встановлення основних функцій та повноважень скрибонів у контексті військової та дипломатичної систем Візантійської імперії VI ст., а також визначення хронологічних меж їхнього існування на основі компаративного аналізу конкретних місій та залучення доробку сучасної візантиністики. Методи. Дослідження базується на компаративному аналізі свідчень сучасників VI ст. – Агафія Міренейського, Менандра Протектора, Феофілакта Сімокатти, Іоанна Ефеського. Застосовано методи історичної критики джерел, порівняльного аналізу прецедентів місій за участю скрибонів та узагальнення напрацювань американських і європейських візантиністів ХХ ст. Результати. На відміну від традиційних елітних підрозділів (доместиків, протекторів доместиків, схоларіїв, ескубіторів), скрибони переважно виконували функції дипломатичних посланців, супроводу та охорони полководців і високопоставлених полонених. Проаналізовано ключові місії за участю скрибонів Антемія, Метріана, Нарсеса та Коментіола, зокрема: ув’язнення папи Вігілія (537–555), розслідування вбивства царя колхів Губаза (554 р.) та переговори з аварським каганом Баяном (583 р.). Джерела підкреслюють вищий статус скрибонів порівняно зі звичайними воїнами діючої армії. Висновки. Проведений аналіз свідчить, що скрибони становили особливий підрозділ, який обслуговував потреби як військової, так і дипломатичної сфери імперії за Юстиніана І та в наступні десятиліття. Отримані дані дозволяють уточнити їхнє місце в ієрархії візантійських сил та підтверджують існування корпусу скрибонів принаймні від 40-х рр. VI ст.The intensification of the Byzantine Empire’s foreign policy during the reign of Justinian I (527–565) was accompanied by the formation of new specialized units, among which the scribones held a distinctive place. Studying their role is crucial for understanding the evolution of the early Byzantine military-administrative and diplomatic systems, as the scribones combined functions of elite guards, diplomatic couriers, and executors of special imperial assignments. The limited and fragmentary nature of the source base makes this topic highly relevant for contemporary Byzantine studies, as it allows for clarifying the peculiarities of the power apparatus functioning during the period of the empire’s maximum territorial expansion. The aim of this study is to establish the primary functions and powers of the scribones within the context of the Byzantine Empire’s military and diplomatic systems in the 6th century, as well as to determine the chronological boundaries of their existence based on a comparative analysis of specific missions and the incorporation of achievements from modern Byzantine scholarship. Methods. The research is based on a comparative analysis of testimonies from 6th-century contemporaries – Agathias Scholasticus, Menander Protector, Theophylact Simocatta, John of Ephesus. Methods applied include historical source criticism, comparative analysis of precedents involving scribones’ missions. Results. Unlike traditional elite units, the scribones primarily performed functions as diplomatic envoys, escorts, and guards for generals and high-ranking captives. Key missions involving scribones Anthemius, Metrianus and Comentiolus were analyzed, including: the imprisonment of Pope Vigilius (537–555), the investigation into the murder of the Colchian king Gubazes (554), and negotiations with the Avar khagan Bayan (583). The sources emphasize the scribones’ higher status compared to ordinary soldiers of the active army. Conclusions. The conducted analysis indicates that the scribones constituted a unique hybrid unit that served the needs of both the military and diplomatic spheres of the empire under Justinian I and in subsequent decades. The obtained data allow for refining their place in the hierarchy of Byzantine forces and confirm the existence of the scribones corps at least from the 540s.ukВізантія/Східна Римська імперіядипломатіявійськовий магістерійавариЮстиніанлімесByzantium/Easter Roman Empirediplomacymagisterium militumAvarsJustinianlimesСтаття