Олексійчук, ВалерійВалерійОлексійчук2026-05-062026-05-062026Олексійчук, В. (2026). The Influence of Christianity on the Political and Cultural Development of Rus-Ukraine in the 6th-10th Centuries. Українознавство(1), 142–156. https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(98).2026.35613910.17721/2413-7065.1(98).2026.356139https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19663The relevance of the research. Our ancestors made a significant civilisational choice by Christianising Rus-Ukraine. This topic is constantly manipulated and distorted by various apologists of the “Russian world” who promote ideologically biased speculative narratives about the “common cradle” of “brotherly” peoples, about the origins of Moscow's religious fanaticism in the Kyiv region, and so on. Meanwhile, an unbiased, objective analysis of the interaction between the cultures of ancient Ukraine and Byzantium attests to the self-sufficiency of the national mentality and its enrichment through the acceptance of Christian values. A thorough analysis of sources and modern research on this topic will contribute to a deeper understanding of the formation of the spiritual and practical paradigm of the Ukrainian people. The purpose of the study is to analyse Christian influences on Rus-Ukraine in the 6th–10th centuries, including the adoption of Christianity by Prince Volodymyr the Great. Conclusions. In the 6th–10th centuries, Proto-Ukrainian communities consolidated into a single state Rus, which sought opportunities to assert its identity and independence in Europe. In complicated relations with leading European leaders, in particular Byzantium and the Holy Roman Empire, there was not only confrontation but also an exchange of material and cultural values. Among these achievements, Christianity occupies a special place – a new paradigm of the world order and social organisation of states. The Christianization of Rus-Ukraine took place in a mutually beneficial context: on the one hand, there was a need to strengthen constructive international ties and influence in the world and, on the other, to find effective tools for uniting the ancient Ukrainian community of tribes and peoples into a single state. The paradigm of the ruler in the Christian worldview gave him virtually unlimited powers to rule and govern. The personal interest of the prince was also of great importance, namely, the legitimisation of his own presence among the circle of the main rulers of Europe. The latter created powerful opportunities to defend national interests and establish Rus as an independent state.Актуальність. Християнізація Русі-України є знаковим цивілізаційним вибором наших предків. На цій темі постійно маніпулюють і викривляють істину різноманітні апологети «русского мира», просуваючи ідеологічно заангажовані спекулятивні наративи про «спільну колиску» «братніх» народів, про витоки московського релігійного фанатизму з київської землі тощо. Тим часом неупереджений об’єктивний аналіз взаємодії культур давньої України та Візантії засвідчує самодостатність національної ментальності та її збагачення шляхом сприйняття цінностей християнського образу світу. Ретельний аналіз джерел та модерних досліджень з означеної тематики сприятиме більш глибокому розумінню формування духовно-практичної парадигми буття українського народу.  Метою дослідження є аналіз християнських впливів на Русь-Україну в VI–X ст., включно до прийняття хрещення князем Володимиром Великим.  Висновки. В VI–X ст. відбувається консолідація праукраїнських спільнот в єдину державу Русь, яка вишукує можливості утвердити в Європі свою самобутність та незалежність. В непростих відносинах з провідними європейськими лідерами, зокрема Візантією та Священною Римською імперією, проходить не лише протистояння, але й взаємообмін матеріальними та культурними цінностями. Серед цих надбань особливе місце займає християнство – нова парадигма світобудови й соціальної організації держав. Християнізація Русі-України відбувалася у взаємовимірному і взаємовигідному контенті: з одного боку, потреба зміцнити конструктивні міжнародні зв’язки та свій  вплив у світі, з іншого – знайти ефективний інструментарій об’єднання в єдиний державний організм давньоукраїнську спільноту племен і народів. Парадигма правителя в християнській  картині світу надавала йому практично необмежені повноваження володарювати і правити. Непересічне значення мав і особистий князівський інтерес, а саме: легітимація власної присутності серед кола головних зверхників Європи. Останнє створювало повноважні можливості відстоювати національні інтереси та утверджувати Русь як незалежну державу.ukРусь-УкраїнаVI–X ст.християнізаціякнязь Бравлинкнязь Аскольдкнязь Діркнягиня ОльгаRus-Ukraine6th-10th centuriesChristianizationPrince BravlynPrince AskoldPrince DirPrincess OlgaСтаття