Кучер, В.О.В.О.КучерБайдик, О. А.О. А.Байдик2026-06-172026-06-172021Кучер, В., Байдик, О. А. (2021). PARTICIPATION OF THE DEFENDER DURING NOTIFICATION OF A SUSPECT IN THE PRE-JUDICIAL INVESTIGATION. Вісник кримінального судочинства(1), 8–27. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2021.1-2/8-2710.17721/2413-5372.2021.1-2/8-27https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23690Abstract. The article deals with the problematic issues of the defense counsel’s participation when informing a person of suspicion during the investigation of criminal offenses regarding different categories of people. The purpose of the article is to study the theoretical and practical issues related to the participation of the defense attorney during the notification of suspicion to certain categories of persons, to identify problematic aspects and, based on this, to formulate scientifically based proposals for the improvement of criminal procedural legislation and the practice of its application. The author found out that among the main terms defined in Art. 3 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, the legislator does not disclose the concept of «suspicion», due to which difficulties in both theoretical and practical directions arise in law enforcement. The analysis of the legal nature of the specified definition made it possible to propose the author’s definition, according to which suspicion is proposed to be understood as a well-founded assumption (based on the evaluation of the evidence available at a certain point in time) of the investigator, inquirer and/or prosecutor about the involvement of a person in the commission of a specific criminal offense, procedurally recorded in the notification of suspicion, which must be checked for refutation or confirmation. It is emphasized that the subject of criminal offenses in the field of official activity is an official (special subject) who has a responsible or particularly responsible position. In this regard, a special procedure for criminal proceedings is provided at the legislative level, in which the institution of the notification of suspicion is of key importance, and is also a way of integrating the norms of other branches of legislation, which regulate the public-legal status of the specified persons. Therefore, branch legislation in combination with the norms of criminal procedural law creates a holistic mechanism for the implementation of guarantees of independence and inviolability of such persons. With the help of a systematic and logical-structural analysis of the extra-final procedural legislation of Ukraine, as well as the legal positions of the ECtHR, it has been proven that the notions of notification of suspicion and making a false notification of suspicion, which are not identical, should be distinguished. For a clearer understanding of this procedure, the author proposes to improve the current legislation with provisions that a judge can be notified of a suspicion of a criminal offense only by the Prosecutor General or his deputy. The Prosecutor General (acting Prosecutor General), his deputy, the head of the regional prosecutor’s office can instruct other prosecutors to notify the judge in writing of the suspicion.Анотація. У статті розглядаються проблемні питання участі захисника під час повідомлення про підозру різним категоріям осіб. Метою статті є вивчення теоретичних і практичних питань, пов’язаних з участю захисника під час повідомлення про підозру певним категоріям осіб, виявлення проблемних аспектів та формування на підставі цього науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення кримінального процесуального законодавства та практики його застосування. Автором зазначено, що серед основних термінів, визначених у ст. 3 КПК України, законодавець не розкриває поняття «підозра», через що у правозастосуванні виникають складнощі як теоретичного, так і практичного спрямування. Аналіз правової природи вказаної дефініції дозволив запропонувати авторське визначення поняття «підозра», під яким запропоновано розуміти обґрунтоване припущення (на підставі оцінки наявних у певний момент часу доказів) слідчого, дізнавача та/або прокурора про причетність особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення, процесуально зафіксоване у повідомленні про підозру, яке необхідно перевірити для спростування або підтвердження. Підкреслено, що суб’єктом вчинення кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності є службова особа (спеціальний суб’єкт), яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище. У зв’язку з цим на законодавчому рівні передбачено особливий порядок кримінального провадження щодо певних категорій осіб, в якому інститут повідомлення про підозру має ключове значення, а також є способом інтеграції норм інших галузей законодавства, якими регулюється публічно-правовий статус зазначених осіб. Галузеве законодавство в поєднанні з нормами кримінального процесуального права створює цілісний механізм реалізації гарантій незалежності та недоторканності таких осіб. За допомогою системного та логіко-структурного аналізу кримінального процесуального законодавства України, а також правових позицій ЄСПЛ доведено, що слід відрізняти поняття повідомлення про підозру і здійснення письмового повідомлення про підозру, які не є тотожними. Для більш чіткого розуміння цієї процедури автор пропонує вдосконалити чинне законодавство положеннями, що судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором або його заступником. Генеральний прокурор (виконувач обов’язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення судді про підозру.uksuspiciondefenderprocedural statusnotice of suspicionspecial subjectofficialpre-trial investigationпідозразахисникпроцесуальний статусповідомлення про підозруспеціальний суб’єктдосудове розслідуванняСтаття